«Тренувались у трикілограмових бронежилетах», - румунський футболіст про методи Кварцяного (Відео)

У сезоні 2014/15 років він став найкращим бомбардиром чемпіонату України, відзначившись 17 голами.

Ми погодилися, адже і зарплата вражала – вона була більшою у п’ять разів, ніж в «Стяуа».

Про це пишуть Волинські новини.
Провівши три роки у «Волині», він так і не перейшов до якогось з українських грандів, а відтак переїхав у Китай. Згодом він повернувся на свою батьківщину, де виступав за «Динамо» з Бухаресту. А у 2016 році доля занесла його в РФ, зараз він грає в «Уралі», а його голи збирають мільйони переглядів в інтернеті.
На YouTube-каналі «Красава» вийшло велике інтерв’ю з колишньою зіркою «хрестоносців», в якому Ерік Бікфалві зокрема розповідає і про перехід у «Волинь», і про вплив на нього Віталія Кварцяного, і про те, чому все ж перебрався до Китаю, а не залишився в Україні.

Як опинився у «Волині»
Дивний вибір, як може здатися. Коли я переїхав туди, зі мною перейшов ще один футболіст – центрбек із «Стяуа» Валентин Ілієв. Ми тоді перейшли на хороших умовах. Нам пообіцяли, що в планах – зібрати сильну команду і боротися за єврокубки, також буде новий стадіон. Ми погодилися, адже і зарплата вражала – вона була більшою у п’ять разів, ніж в «Стяуа». Для мене це тоді було дуже важливо. У «Волині» також грав ще один футболіст з румунії (Сілвіу Ізворану, – ред.), для мене це теж було маленьким плюсом. На той момент «Шахтар», «Динамо», «Металіст», близько п’яти клубів грали в єврокубках, чемпіонат був дуже сильним. Я пробув у «Волині» три роки. У клубі були фінансові проблеми, проте ми були там для того, щоб грати футбол. В останній рік ми добилися хороших результатів, а я став найкращим бомбардиром чемпіонату.

 

Як скаути «Волині» мали дивитися іншого гравця «Стяуа», але обрали Бікфалві
Скаути «Волині» приїхали на Національний стадіон на дербі з бухарестським «Динамо», хотіли подивитися, як футболіст, якого вони хочуть, покаже себе у тій грі. Тоді Валентин Ілієв був центральним захисником, я теж грав і добре показав себе. Вони дізналися, що ми будемо вільними агентами влітку того року і нас обох запросили.

Про легендарного тренера Віталія Кварцяного
Методи у нього були просто чумові. Починаючи з сьомої ранку, ми тренувалися тричі вдень. Якщо програвали, то на наступний день з самого ранку повинні були бігти вгору 25 метрів, а потім бігти з гірки. Кожну середу в нас були товариські ігри з дублем, іноді ми грали в бронежилетах вагою близько трьох кілограмів. Такі ось у нього були методи. Але в нього був міцний характер, він мені дуже сильно допоміг. Бувало, що ми сварилися, але я знаю, що він хотів для мене лише кращого. Саме він зробив з мене сильного бомбардира. Наприкінці кожного тренування він заставляв мене робити 200 ударів по воротах, заставляв кожного разу вибирати потрібну позицію. Він любить хороший футбол. Виграти 1:0 – це не про нього, він завжди говорив, що це не футбол. Тренер постійно ставив нам у приклад гру «Ліверпуля», дортмундської «Боруссії», тобто їхній крутий відкритий футбол. Він говорив, що краще програти 4:3, але показати справжній футбол.
 

Що взяв би від Віталія Кварцяного
Я думаю, у кожного тренера свій характер і свої методи. Мені дуже близька філософія атаки. Він наполягав, щоб забивали якомога більше. Тому взяв би від нього націленість на результат, також потрібно давати свободу нападникам і створювати тиск на захисників, щоб вони грали вище, не боятися ризикувати, грати між лініями. На сьогодні це дуже важливо для футболістів.

Читайте також Захисника київського «Динамо» Олександра Сироту включили до символічної збірної Ліги Європи​.
 

Чому не хотів повертатися у «Волинь» після вихідних
Мені не платили зарплату, тому я поїхав додому. Нам пообіцяли виплатити усі гроші. Команда почала збиратися на базі, а я на той момент тренувався вдома. В середині тижня до мене подзвонили, сказавши, що отримали бюджет, тож можуть виплатити зарплату. В суботу у нас була гра, я повернувся. Думав, що мене поставлять на хвилин 20, оскільки я пропустив збори, а під час цієї гри температура повітря була 36-37 градусів. А Віталій Кварцяний взяв і поставив мене на увесь матч. Ми грали проти «Ілічівця» (зараз команда має назву «Маріуполь», – ред.), вони вигравали 1:0. Оскільки я багато часу провів вдома, то старався якомога більше бити зі стандартів. На 86 хвилині я поклав крутий штрафний, а потім Бабенко забив ще раз. Ми перемогли 2:1. Тож свою дупу я врятував тим, що забив гол. Я знав, що мене поставили на поле, аби я страждав.
 

Чому з «Волині» не перейшов в український гранд
Через пів року перебування у «Волині» «Дніпро» захотів, щоб я перебрався до них. Пропозиція була хорошою, про все домовилися. Але мені подзвонили і сказали не переходити, оскільки на той час я добре показував себе у збірній, а можливо, взагалі перейду в «Шахтар». Коли я почув це, то був дуже радий. «Шахтар» – крута команда, але я залишився у «Волині» до кінця контракту. Через кілька місяців «Дніпро» грав у фіналі Ліги Єропи, і я думав, що я наробив. Я закінчив сезон у статусі найкращого бомбардира, мені зробили кілька пропозицій, зокрема і з України. Якщо чесно, чекав пропозицію від «Шахтаря», вірив, що мене покличуть. Я чекав два місяці, але мене так і не покликали, тому я переїхав до Китаю.
Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ.