Запрошую гратися: з компом закругляємося

Моє 4–літнє дитя любить мультики з інтернету. З–поміж телевізора й ноутбука завжди обирає останній. Дивитися, як його поглинає сюжет, як мале підспівує й вболіває, дуже цікаво. Аж так, що в якийсь момент починаю розуміти, що хочеться пом’якшити обмеження на сидіння сина за ґаджетом. Дуже стараюся вміститися у рекомендовану для такого віку годину на день. Іноді не виходить, бо ж не треба наглядати і відповідати на тисячу питань, і як же це зручно! А тут дитина просить про ще трішечки. Нічого ж страшного не трапиться, якщо хвилин з 10 докинути. Хочеться пливти услід таким заспокійливим думкам, але не варто. Аргументів для цього є чимало. Один з головних — у такому віці малі найкраще вчаться в грі, і навіть «розумні» програми з монітора за своєю здатністю розвивати й близько біля неї не стоять.

Тож тепер продовжую контролювати себе й малого, в якого захоплення віртуальним світом не має стати залежністю.

Якщо ж починаю сумніватися у своєму батьківському досвіді й знаннях, отриманих на факультеті психології, шукаю дослідження сучасних фахівців. Бо ж час міняється — менші діти зростають у морі нових спокус, як і батьки. Бо для мене як мами досить заманливими є електронні навчальні уроки для 4+. З екрана приязно й доступно розкажуть про букви й цифри, про світ тварин і не тільки — красота. Саме вчасно трапилася книга психологині Елізабет Кілбі «Розблоковане батьківство», про яку писала і в минулому номері. У ній авторка пише не лише про небезпеки для підлітків, а й про отаке «маленство». Кілбі називає віковий період від 4 до 10 років латентним, тобто прихованим. Криза 3 літ минула, підлітковий вік ще не настав, конфлікти з дитиною відносно не гострі. З власного досвіду знаю, що коли найменший син відмовляється вимикати комп’ютер, то перше милуюся закопиленою губкою й думаю: «Добре, що вчиться відстоювати свою потребу». Але й знаю: не можна потурати «телячим ніжностям» і поступатися — як засіються вуса, питання він ставитиме не так. Та ще й учитися йому буде важко, бо не встиг награтися. Американська авторка книжки про інтернет і дітей пише, що в цьому й біда: інтернет дарує інформацію яскраво й надурняк, на відео вона розжована і з ложечки. Мозкова активність дитини в засвоєнні порівняно слабка. «Щоб навчатися, дітям потрібно випробовувати різні речі, зазнавати невдач і припускатися помилок. Навчання за допомогою електронних пристроїв позбавляє їх цього… Ми часто порівнюємо дітей з губками. У світі цифрових технологій ми змочуємо «губку» замість того, щоб дати їм змогу вбирати вологу самостійно», — підкреслює дитяча психологиня Елізабет Кілбі.

Тож тепер продовжую контролювати себе й малого, в якого захоплення віртуальним світом не має стати залежністю. Час від часу в нашому домі лунає фраза: «З компом закругляємося. Запрошую погратися!».

Читайте також: Така спокуслива зефірка. Колонка Оксани Коваленко.

Маєте свої рецепти — діліться! Зворотний зв’язок — за допомогою електронних адрес: [email protected] або ж [email protected]. Також є поштова — 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13.