Волинський медик: «Спочатку дають активоване вугілля, потім заливають горілку, а врешті звертаються до ветеринара»

Стартував із продуктивних тварин

Його особиста ветеринарна справа розпочалася з 2014 року. Раніше фахівець в основному спеціалізувався на продуктивних тваринах (корови, свині, коні тощо).

— Наразі в силу багатьох обставин зменшується сектор сільського господарства, — ​каже Ярослав Павлік. — ​І я розумію, що просто необхідно переходити на дрібну живність. Говорю це не з бізнесового погляду, а насамперед тому, що на сільськогосподарських тваринах погано розвиватися.

Адже при хворобі коня чи корови власник зважує, чи доцільно лікувати, чи ж простіше, аби не мати збитків, здати на бойню. А от уже щодо котів чи собак ситуація інша. Бо господар чотирилапого улюбленця до останнього боротиметься за його життя.

Люди приносять своїх улюбленців, щоб зробити стрижку, підрізати кігті, почистити вуха та зуби. Також звертаються для вакцинації та стерилізації.

Свого часу паралельно лікувальній справі Ярослав Павлік освоїв ще одну галузь ветеринарії — ​штучне осіменіння корів, свиней та кіз.

— На той час ми тримали кнурів і самі штучно відбирали сперму. Для корів та кіз купували вже готову. Ця сфера діяльності досить цікава. Хоча загалом я — ​прихильник природного процесу запліднення тварин. Однак через ряд обставин, зокрема, коли на все село є один кнур чи бугай, то він усю «заразу» має. А коли працюємо штучно, то тваринам ніяка хвороба не заноситься. У цьому й головна перевага штучного осіменіння, — ​розповідає Ярослав Павлік.

Наразі ж і ця справа потроху втрачає попит. Адже люди в рази зменшують поголів’я худоби.

Собаки й коти — ​найчастіші пацієнти

Чільне місце у роботі ветеринара нині займає лікування саме дрібних тварин.

— Досить цікавою і глибокою є тема чутливості і психології собак та котів. Адже вони мають вплив на нас: заспокоюють, відчувають небезпеку тощо. Та разом із тим працювати з ними — ​не так і легко. Адже треба мати досвід та постійно навчатися, розвиватися. До однієї тварини треба підійти з ласкою, іншій же, навпаки, слід показати, що ти маєш силу, — ​розповідає Ярослав Павлік.

Загалом спектр послуг, який надає ветлікарня, досить широкий. Люди приносять своїх улюбленців, щоб зробити стрижку, підрізати кігті, почистити вуха та зуби. Також звертаються для вакцинації та стерилізації.

Бувають і вкрай складні випадки, коли доводиться боротися за життя тварини. Клініка має операційну, яка оснащена столом із підігрівом (адже тварина під час наркозу втрачає температуру тіла).

Для зручності використовуємо у роботі інфузомати, які правильно дозують крапельницю чи ліки для тварини. От, до прикладу, зараз на лікуванні у нас котик, який мав серйозні рвані рани. Довелося його рятувати, вставляючи інтубаційну трубку. Картина, м’яко кажучи, не із приємних. Але це невід’ємна складова моєї роботи, — ​розповідає ветлікар.

Часто до нього звертаються мисливці, адже їхні собаки також потребують кваліфікованої медичної допомоги.

Найчастіше причина звернень — ​це травми, блохи, глисти. Зрештою, звичайний медичний огляд. Адже після навантажень тварину треба правильно реабілітувати. Бо коли пес довгий час був у вольєрі і випустити його на звіра, то він дуже «жадібний». Тоді й починає збільшуватися кількість молочної кислоти, і тварина може захворіти, — ​зазначає Ярослав Павлік.

Географія звернень — ​теж різноманітна. Звісно, переважають жителі Любешова, але водночас вистачає клієнтів із Рівненської області, є і з Камінь-Каширщини.

Читайте також У Луцьку – 166 вільних ліжок для хворих на коронавірус.

Болючою темою для Ярослава Павліка є халатність господарів у ставленні до чотирилапих улюбленців. На жаль, люди часто нехтують зверненням до фахівця й намагаються лікувати тварину в домашніх умовах.

— Спочатку дають активоване вугілля, потім заливають горілку. І вже коли нічого не допомагає, звертаються до лікаря. А ще гірше, коли приходять із єдиним проханням — ​зробити евтаназію (усипити. — ​Авт.). Звісно, у моїй роботі без цього не обійтися. Скажімо, коли тварину збив автомобіль і не можна врятувати, треба усипляти. Але щоразу це психологічно робити важко, — зізнається пан Ярослав.

Мирослава СТРУК.