На зустріч із журналістами «Волині» зібралося чимало обурених мешканців.
Держава забирає у селян на Волині землю за постановою 1946 року (Відео)
Поки волинські обранці у стінах облради переймалися темою одностатевої любові в одній дитячій книжечці (подробиці — на volyn.com.ua), на Любомльщині люди втрачали свої паї за рішеннями служителів Феміди. Як відомо, в Україні ця богиня не завжди була неупередженою і не надто часто підтримувала саме скривджену сторону. Через це мешканці Рівненської громади Ковельського району (донедавна — Любомльського) просять Президента втрутитися у ситуацію
«Розкуркулені» сподіваються тільки на Зеленського
В Україні ще діють закони та різноманітні підзаконні акти, ухвалені за часів радянської окупації. Щоправда, всі документи, які обмежували права людини, зокрема на приватну власність, давно скасовані. Ну майже всі…
Досі чинна постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області, за якою в повне розпорядження прикордонних військ були передані 2-кілометрові та 800-метрові смуги на рубежах тодішньої держави. От на цей документ, зокрема, і спираються судді, які вирішують позбавити селян права власності на їхні наділи.
«Пане Президенте, виявляється, в нашій країні можна судити людину ні за що…», — каже жителька села Миловань Валентина Коровайчук, яка за посередництвом журналістів «Волині» хоче достукатися до глави держави.
У її літньої матері військова прокуратура забрала земельну ділянку, на котру пенсіонерка має державний акт. Крім того, жінка зобов’язана заплатити 2105 гривень судового збору.
— Подивіться, в кого вони відбирають землю, — у наших бабусь та дідусів, це неправильно з будь-якої точки зору, — каже депутат сільської ради Іван Вознюк, якого жителі Миловані обирають своїм представником уже вшосте.
— У моєї мами не було дитинства, а тепер і на старості їй не дають спокою, — скаржиться волинянка.
Читайте також: Українці можуть втратити свої паї: як встигнути оформити право власності на землю.
Подавати апеляцію вона не планує, бо, мовляв, у судах все «сплачено і схвачено».
— Ми нічого не можемо добитися. Нас загородили колючим дротом. Уже як в’язні живемо. Якби прикордонники хотіли, щоб контрабандисти не переправляли папіроси, то за пів року зробили б такий порядок, що миша б не пробігла, — підсумувала Валентина Коровайчук.
У Рівненській громаді нині всі — «юристи»
Валерій Борін із сусідньої Гущі показав нам цілий оберемок документів, які готував із адвокатом до судових засідань. Щоправда, всі його старання були даремними: сінокіс забрали.
— Одна з ділянок, яку я втратив, розташована на відстані приблизно 150 метрів від крайньої хати села, а до кордону від неї майже три кілометри, тому не знаю, які закони змусили ухвалити таке рішення, — каже чоловік.
Він виграв справу в Любомльському суді, але програв у Волинському апеляційному. Тепер має заплатити і за послуги адвоката, і майже шість тисяч гривень судового збору, а це більше, ніж його місячна зарплата.
Односелець пана Валерія Дмитро Маляс називає цю ситуацію великою аферою, бо не бачить жодних підстав позбавляти людей їхньої власності.
— Ми наче намагалися рухатися в Європу, але чомусь наші сусіди поляки вільно користуються сінокосами біля кордону, а в українців забирають землю, — зазначив селянин.
Більшість жителів Рівненської ТГ, з якими нам вдалося поспілкуватися, апелюють юридичними термінами, спираються на закони. Був час підготуватися: проблема тягнеться з 2015 року.
— Спочатку військова прокуратура позивалася до сільради, але тоді Феміда стала на бік громади. Нині вони судяться з людьми, але не мають на це жодного права, бо селяни ні в чому не винні. Їм державні акти на землю видавала Любомльська райдержадміністрація на підставі розпаювання колгоспів, — пояснює колишній гущанський сільський голова Олексій Нестерук.
Його доповнив екскерівник колишнього місцевого колгоспу Микола Марчук. За його словами, жодних зауважень щодо законності розпаювання не має виникати, адже не існує урядових чи парламентських рішень про те, що ці землі належать прикордонникам.
Читайте також: Новий закон про землю: ділянка автоматично переходитиме покупцю будівлі.
Чи приїде Аваков на полювання до волинських прикордонників?
— Подивіться, в кого вони відбирають землю, — у наших бабусь та дідусів, це неправильно з будь-якої точки зору, — каже депутат сільської ради Іван Вознюк, якого жителі Миловані обирають своїм представником уже вшосте.
Він розповів, що торік громада облаштувала рекреаційну зону на Королівському озері, і хоча водойма знаходиться неподалік села, потрапити туди без спеціальної перепустки неможливо, бо доступ до неї відрізаний контрольно–слідовою смугою прикордонників.
— Я не раз звертався до керівництва прикордонного загону з проханням пояснити законність цієї межі, але жодних документів мені так і не показали, — зазначив обранець. — Та наголосив, що озеро від державних рубежів відділяє понад 2 з половиною кілометри. Неподалік нього і розташовані ділянки, які й відсуджує військова прокуратура.
Володимир Чебирак з Гущі каже, що народився у хаті, яка знаходилася за нинішньою прикордонною смугою, за його словами, люди там косили траву та рибалили і до Другої світової війни, і після. Тепер, припускає, на цих землях відпочиватимуть різні прикордонні та поліцейські чини.
— Для боротьби з нелегалами та контрабандою у них є спостережні вежі, пристрої нічного бачення, тепловізори. Я думаю, вони забирають землю, щоб зробити там мисливські та рибальські угіддя. Живу недалеко від Бугу, тому не раз чую постріли з рушниць неподалік державних рубежів…
