Лідер гурту «Тимчасова Назва» з Донецька пише пісні на вірші Сергія Жадана

 

Це пісні, які дуже точно передають відчуття війни, що увійшла в країну і ніяк не покине її разом з окупантами. А те, що їх пише і виконує людина, яка багато чого втратила саме через війну, відчувається в кожній інтонації, пише Цензор.НЕТ.

 - Донецьк мені часто снився. Я достатньо добре знаю місто, тому що народився і виріс тут. На мій превеликий жаль, потроху починаю забувати деталі. Коли бачу фотографії Донецька цього року або минулого, часом не впізнаю місця, де вони зроблені. Або впізнаю місце, але не можу зрозуміти, що, наприклад, видніється на обрії, - розповідає Володимир. - Я виріс на околиці. Дуже любив гуляти центральною частиною Донецька. Так би мовити - від стадіону до стадіону. Від «Донбас Арени» до старого стадіону «Шахтар». «Донбас Арена» знаходиться в парку Ленінського комсомолу, «Шахтар» - в парку Щербакова. Ось ця центральна частина Донецька, з кінотеатром імені Шевченка та бульваром Пушкіна, між двома головними міськими парками, між двома стадіонами, між міськими ставками та рікою Кальміус. Це той центр, де минало моє студентське та культурне життя. Там були мої улюблені кафе, набережна…

 Вважаю, що творчість Сергія Вікторовича Жадана – унікальне явище в культурному житті України. Мені здається, це величезна наша удача, що саме в цей момент історії Україні у нас знайшовся такий Поет – з великої букви П. Я точно знаю, що я не єдиний, хто на його вірші спирався, немов на останню, ще не розталу кригу. Коли відчай вже заливав собою весь світ, була книжечка, яку можна відкрити і прочитати: що їй 15, вона торгує квітами на вокзалі… Коли згадувати більше немає кого, вона засинає…І страшенно вдячний йому за слова, які він пише. Бо вони рятують.

Ми завжди маємо тримати в голові, що у нас є дві великі рани на тілі України.

Вперше Сергій Жадан почув наші пісні наприкінці 2019 року в Харкові на церемонії нагородження «Народний герой України». Влітку 2020 року він вів ефіри на радіо Тризуб ФМ у Карлівці, робив презентації музичних українських проєктів, розбирали давні альбоми вже відомих музикантів. Я маю дякувати Ігорю Ященку за протекцію. Привіт йому великий! Сергій подзвонив мені й запропонував випустити пісні в своєму ефірі. А у нас якраз майже зведений був другий альбом «Кораблетрощі». Вже готові пісні ми видали в ефір. Відбулося і невелике інтерв’ю телефоном.

Коли ми говорили, Сергій спитав, чи будемо ми готові приїхати на Донбас зіграти. Тоді ще не йшлося про конкретний фестиваль. Через якийсь час він запропонував нам поїхати в Лисичанськ, на Террафокс фест. Ми зіграли там концерт. На мій погляд, це був дуже вдалий виступ. Принаймні за відгуками, що ми отримали.

Коли ми говоримо про тих людей, які начебто не наші, ті міста, за які начебто не варто боротися, частіш за все контекст такий: є Донецьк та Луганськ, і ми вирішуємо, повертати їх чи ні. Але ж є ще Сімферополь, Ялта, Севастополь, Керч. Ми завжди маємо тримати в голові, що у нас є дві великі рани на тілі України. Ніколи не вийде вилікувати одну з них, не вилікувавши іншу. Ми маємо розуміти, що Донбас – це Україна, Крим – це Україна. І вони повернуться під контроль України та в українське культурно-політичне поле і простір. Мабуть, не одночасно. Ми маємо бути готові до цього. Але вони повернуться!

Читайте також: «Жоден стадіон не зрівняється з бліндажем. Або із палатою шпиталю», - Христина Панасюк про сотні концертів на фронті