«Все нормально: роги, хвіст і копита не виросли». Волинська журналістка розповіла, як вакцинувалася від коронавірусу
Я належу до тих людей, які проти, аби виносити своє особисте життя на загал. Наприклад, розповідати «всьому світу» про «подвиги» на зразок пірнання в зимову ополонку, подолання 5–кілометрового кросу чи підкорення Говерли… Тому довго вагалася, чи варто публічно повідомляти про те, як майже без жодних сумнівів одного дня разом із чоловіком, двома відчайдушними колежанками пішли в амбулаторію і зробили щеплення від «чуми» (чи як ще можна назвати?) ХХІ століття. До речі, коли одній із них сказала, що збираюся оприлюднити наш сміливий, «не до кінця продуманий крок», як дехто вважав, вона сердито (просить і переконує колег наслідувати її приклад) та іронічно мовила: «Напиши коротко: все нормально, роги, хвіст і копита не виросли…»
Жарти жартами (без них у подібній ситуації, очевидно, не обійтися) — тепер про серйозне. Якщо говорити, які відчуття довелося пережити в перші дні, то скажу коротко: майже ніяких, окрім невеликого болю в ділянці руки, куди зробили ін’єкцію. Звичайно, з огляду на потік різнобічної, суперечливої інформації, підсвідомість спонукала більш прискіпливо оцінювати своє самопочуття. Наступного після щеплення дня, який був дуже насичений у відрядженні, відчувалася втома, незначне підвищення артеріального тиску, трохи боліла голова. Але в порівнянні з тими симптомами, які пережила в жовтні 2020-го, коли мучив страшенний кашель, важко було дихати, а недуга в буквальному розумінні валила з ніг, то стан після вакцинації — дрібниці.
А почалося все з дзвінка доброї знайомої — фельдшерки Нововолинського відділення екстреної медичної допомоги, яка й запропонувала зробити щеплення від Covid-19.
А почалося все з дзвінка доброї знайомої — фельдшерки Нововолинського відділення екстреної медичної допомоги, яка й запропонувала зробити щеплення від Covid-19. На мою відповідь, що я вже після минулорічної хвороби аналізами підтвердила наявність антитіл, мовила: «Та ми вже по другому колу забираємо важкохворих…» Зрештою, когось переконувати — справа, м’яко кажучи, невдячна. Тому того ж дня заглибилася у вивчення ситуації з отриманням вакцини від коронавірусу Covishield виробництва Oxford/AstraZeneca, результатами її впливу на людей і т. д.
Інформації — навалом. Спочатку читала всю, потім — через одну, зрештою — вибірково. Цікавими видалися фейсбучні пости лікарки зі Львова Анни Думанської під рубрикою «Хроніки вакцинації», кілька фраз із яких процитую: «Друга доба. Ускладнення від вакцини наростають. Організм раптом захотів нове платтячко. Прямо хочу — хочу, просто до скандалу. Довелося йти організму на поступки, здоров’я вартніше». А потім, після «веселеньких», як сама зазначила, постів, перейшла на серйозний тон: «Я вакцинувалася від ковіду як лікар, на роботі. Добровільно, переконано, відповідально. Я задоволена. Побічних наслідків не було. Ніяких. Як тільки буде змога — вакциную всю родину».
Потім на очі потрапила інформація про те, що глава УГКЦ Блаженнійший Святослав разом з іншими релігійними діячами отримав щеплення від Covid-19 залишковими дозами Covishield, пояснивши це коротко: «Церква хоче бути безпечним простором для життя і здоров’я вірян».
Признаюся, ця новина заспокоїла мою маму, яка картала себе, що не відговорила нас від такого вчинку, й утвердила мою думку про правильність кроку, незважаючи на істерію з екранів телевізорів з викривальними заявами наших політиків про мало не злочинні кроки, пов’язані з вакцинацією, які, переконана, захотіли на такій біді отримати собі дивіденди (бачите, як дбаємо про здоров’я народу!). Бачите, навіть сам Ляшко захворів після щеплення!
Але допис керівника Центру економіки охорони здоров’я Київської школи економіки, ексзаступника міністра охорони здоров’я України Павла Ковтонюка по поличках розклав хворобу головного санітарного лікаря країни, яка викликала великий резонанс і на кілька днів стала предметом обговорення усіх, кому не лінь. Його головний висновок такий: навіть якщо ви вакциновані двома дозами, це не гарантує, що не захворієте. Але це дуже зменшить імовірність важкого перебігу хвороби.
Тож вакцинуватися не страшно — страшно лежати безпорадним. Тим паче, я переконана, що все в Божих руках. І, як кажуть багато розумних людей, у житті можна все змінити, крім дати народження і смерті. Але хоч–не–хоч виникає одне принципове питання: «Як повноцінно прожити відведені тобі дні?» І відповідати на нього доводиться щодня, роблячи той чи інший вибір.
Читайте також: Відомо, коли українцям почнуть вводити другу дозу вакцини
