Миколі Голованю хочеться вірити, що вернісаж, створений ним за багато літ, потрібний не тільки йому, а й людям.
Для вандалів, які викинули роботи скульптора Голованя у Стир, придумали покарання (Відео)
«Хотів поставити питання: що ви бачите на фото? Але поясню відразу сам. У річці біля берега сьогодні побачили барельєфи, виготовлені майстром, Почесним громадянином Луцька Миколою Голованем… Не вкладається у голові — кому це потрібно нищити створене митцем, який усе життя присвятив тому, що радує око», — повідомив на своїй фейсбук-сторінці лучанин, громадський діяч Володимир Павлік. За інформацію, надану про недолюдків, які це зробили, він обіцяє винагороду
Дім скульптора Миколи Голованя вже давно став туристичним об’єктом обласного центру Волині. Його так і називають — «Луцький будинок із химерами». Чи уявляв митець понад сорок років тому, коли на своє прохання одержав «п’ятачок землі», аби зробити собі майстерню (першочерговим був такий задум), що з’явиться його «Будинок з химерами»? Торік автору цих рядків і репортажу для нашої газети Микола Микитович сказав: «Звичайно ж, коли брався за цю справу, то думав зробити щось цікаве». Сьогодні ніхто не сумнівається, що цей задум вдався.
Знайти вандала, який позбиткувався над роботами скульптора, треба для того, щоб він попрацював разом із майстром бодай один день, аби той знав, як це творити.
Адже кожен, хто тут буває, любується горельєфом, на якому зображена сім’я Голованів. Це та робота, якою майстер, як сам каже, гордиться: у центрі глава родини — атлант, який тримає на собі всі турботи, біля нього — дружина, син і дочка. А який незвичайний портрет скульптора в камені?! Увагу привертають натруджені руки й ноги. А де обличчя? Замість нього — «Будинок з химерами» в мініатюрі — те, чому майстер присвятив своє життя. Після побаченого вже не треба говорити, наскільки все, що було створене за багато літ, дороге скульптору. І коли вчора ми спілкувалися з Миколою Микитовичем по телефону з приводу того, що сталося, то він сказав:
— На жаль, таке не раз було, що хтось займався руйнацією. Я вже звик до цього — «протиотрута» в мене виробилась. Але прикро, звичайно, бо ж це зроблено для громади. Нащо ламати, нищити?
Рятувальникм цього дня були якраз на тренуванні біля «Будинку з химерами». Вони й витягли з води декілька барельєфів.
Микола Микитович тепло відгукнувся про свого друга Володимира Павліка, який, власне, і привернув у соцмережі увагу до неподобства, і звернувся по допомогу до водолазів водолазно-рятувального відділення міста Луцька, котрі цього дня були якраз на тренуванні біля «Будинку з химерами». Вони й витягли з води декілька барельєфів. Може, й ще щось потрапило у річку, але це вже стане ясно, коли рівень її понизиться…
Скульптор — то, як висловився Микола Головань, самітник, у якого робота мовчазна. «А інколи треба виговоритися, про свої мрії розповісти», які є в будь-якому віці. Хочеться побажати митцю цікавих співрозмовників-шанувальників з числа екскурсантів, спілкування з якими для нього багато важить. І менше ось таких прикростей, коли доводиться включати свою, вироблену за роки, «протиотруту», аби не втратити віру в те, що вернісаж, створений за життя, потрібний не тільки йому, а й людям.
P. S.: «Мені стало відомо, – написав 24 березня на фейсбук-сторінці Володимир Павлік, – що депутат Луцької міської ради Євген Ткачук вніс ініціативу про встановлення відеонагляду в ареалі «Будинку з химерами». Про це також просила голову міськради громадський діяч Наталія Гуркіна. Не знаю чи це стане замінником виховання, але, можливо, когось із неадекватних стримає... Дай бог!»
На його думку, знайти вандала, який позбиткувався над роботами скульптора, треба для того, щоб він попрацював разом із майстром бодай один день, аби той знав, як це творити.
