Лікарі давали йому декілька годин життя…
Рани кровоточили 50 років: перехрестився – і хвороба відступила
Кров, яка текла із ран отця Піо, віддавала квітковим ароматом
Цей італійський монах вважається найзагадковішим святим ХХ сторіччя. Адже умів не тільки «бачити серця», зчитуючи на сповіді життя людини, як книгу, а й мав дари передбачення і біолокації – міг одночасно перебувати у кількох місцях. Більше того: після смерті тіло отця Піо (світське ім’я Франческо Форджоне, 1887–1968)залишилося нетлінним – уже 53-й рік
Народився майбутній священник у невеличкому містечку Петральчіні в багатодітній, скромній, але побожній родині. Батьки назвали сина Франческо на честь славнозвісного святого Франциска.
У п’ятирічному віці хлопчик захворів на туберкульоз, проте згодом повністю одужав. Його духівник розповів, що після цього у нього з’явилися містичні видіння ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але по–дитячому вважаючи ці об’явлення звичними й природними, нікому про них не говорив.
У 16 Франческо вступив до ордену капуцинів. Із 1916 року до самої смерті Піо практично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан–Джовані–Ротондо, натомість після смерті його тіло та часточки мощей часто перевозили для пошанування з одного міста до іншого.
1918 року під час вечірньої молитви на тілі монаха з’явилися стигмати — видимі криваві рани на тих місцях, що й у розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці.
1918 року під час вечірньої молитви на тілі монаха з’явилися стигмати — видимі криваві рани на тих місцях, що й у розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Стигмати були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50–ти літ, тому отець постійно їх перев’язував. Зникли вони лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду…
Хоч стигми не загноювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священника, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди отець Піо відчував сильний біль. Рани ж віддавали квітковим ароматом…
«В’язень сповідальниці» — так називали отця Піо, адже саме на уділення Тайни Покаяння він витрачав по 19 годин на добу! Отець умів «читати серця». Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість, а також міг чітко нагадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або приховувала навмисне. Парафіяни червоніли, плакали, хотіли провалитися крізь землю, сповідаючись в отця Піо, проте черги до нього не зменшувались.
Священник був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Римського Івана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня 2001 року в Нью–Йорку, та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав хист до зцілення. Іноді достатньо було його хресного знамення, щоб хвороба відступила.
Піо був одним із небагатьох святих, що мав дар біолокації — здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте люди, які страждають у різних куточках землі, відчували «візит» падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої біолокації він сидів нерухомо в своїй келії, але зустрічався зі своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі.
Після смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан–Джовані–Ротондо, куди щороку прибувають близько 8 мільйонів прочан.
Лікарі давали йому декілька годин життя…
У 7–літнього Матео Піо Колеллу діагностували гостре бактеріальне запалення мозку. Матео поклали до шпиталю, створеного отцем Піо у Сан-Джовані-Ротондо, де знаходиться монастир святого. Наступного дня пацієнтові погіршало, тож його ввели у фармакологічну кому. Медики сказали, що жити хлопцеві залишилось декілька годин. У той час мати пішла помолитись до гробу отця Піо. Поки вона там була, її син у комі бачив отця Піо праворуч себе і трьох ангелів ліворуч. «Одного — із золотими крилами і в білій туніці та двох — із білими крилами у червоних туніках. Піо сказав мені, щоб я не хвилювався, бо невдовзі одужаю. І насправді моє оздоровлення було як воскресіння Лазаря», — стверджує зараз 28–річний італієць (на фото), в якого лікарі спершу констатували клінічну смерть, а потім повернення до життя.
За матеріалами rafail.com.ua, pilgrimage.in.ua.
Читати також: Західний Буг «з’їдає» українську землю
