Три шлюби Барбари Брильської закінчилися розлученням

 На роль Наді з фільму «Іронія долі, або З легкою парою!» пробувалися сотні актрис із Радянського Союзу. А тут раптом їх обійшла полячка Барбара Брильська, яка ані говорити російською без акценту не могла, ані співати. Та режисер Ельдар Рязанов був непохитним: його Надею буде тільки ця акторка. Її розгледів спочатку він, а потім жінку полюбили мільйони глядачів. Усі вірили, що вона і Женя Лукашин справді існують і їхня історія обов’язково матиме продовження

Люби, але прізвище моє не ганьби!

Справжнє кохання не повторюється двічі — ​так само сталося і з кіношною історією про випадкове кохання. Те, над чим плакали у 1970-х роках, не зачепило сердець глядачів у 2007-му. Сучасне продовження «Іронії долі» режисера Тимура Бекмамбетова не стало фільмом, який хочеться дивитися ще і ще. Нема тої Наді, нема того Жені… Актори Барбара Брильська та Андрій Мягков лишилися, але їхні ролі були вже не головними.

Пані Барбара охоче погодилася на зйомки у цьому рімейку. Розповідає, що зіграти досвідчену і мудру жінку їй було зовсім не важко. Життя навчило її і любити, і плакати, і радіти, і пробачати.

 Акторка була тричі заміжня, але кожен із цих шлюбів закінчився розлученням. Першим її чоловіком став математик Ян Боровець. Молодята познайомилися в поїзді, на той момент дівчині ледь виповнилося 17 років. Відразу після весілля коханий зажадав від дружини покинути театральну студію, де вона якраз навчалася. Та до прохання дослухалася і наступного ж дня вже не пішла на заняття.

Першим її чоловіком став математик Ян Боровець. Молодята познайомилися в поїзді, на той момент дівчині ледь виповнилося 17 років.

Втім, такої смиренності надовго не вистачило. Через рік Барбара таємно повернулася до навчання. Чоловік змирився, але зажадав, щоб у титрах фільмів вона з’являлася тільки під своїм дівочим прізвищем і його Боровець ніде не фігурувало в такому несерйозному, порівняно із математикою, занятті.

Результат із конспірацією чоловіка виявився не те що неочікуваним, а й навіть кумедним: після того, як до талановитої Барбари прийшла слава, Яна стали називати не інакше як паном Брильським.

Зі знімального майданчика йшли одразу до рацсу

Кіно подарувало жінці не тільки впізнаваність, а й нову любов. На зйомках картини про Єгипет «Фараон» актриса закрутила роман із партнером по фільму Єжи Зельніком. Не довго думаючи, розлучилася з першим чоловіком і одразу ж офіційно оформила нові стосунки. Але черговий шлюб виявився зовсім нетривалим: несерйозний Єжи дуже швидко знайшов іншу.

Наступна роль повторила вже пережиту Барбарою історію: на зйомках югославського пригодницького фільму «Білі вовки» вона знову закохалася в югославського актора Слободана Дмитровича. Але цей роман так і не завершився шлюбом. Аристократична родина чоловіка була проти одруження його із уже двічі розлученою красунею-полячкою.

Розрив цього зв’язку Брильська пережила дуже тяжко. Із глибокої депресії її вивів Людвіг Космаль, лікар-гінеколог. Він і став її третім чоловіком. У пари незабаром народилися двійко дітей, яким батьки дали свої імена: Барбара і Людвіг. Але і цей шлюб виявився коротким.

 Після чергового розлучення жінка вже більше заміж не виходила, переживала хіба нетривалі романи. Увесь час віддавала дітям. Дочка, яку в родині називали Басею, незабаром стала затребуваною моделлю і акторкою. Вона вже знялася у кількох стрічках, готувалася до роботи над роллю Хелени у картині «Вогнем і мечем» режисера Єжи Гоффмана. Усе перервала трагедія. Двадцятирічною дівчина загинула в автомобільній катастрофі.

Не довго думаючи, розлучилася з першим чоловіком і одразу ж офіційно оформила нові стосунки. 

Це зламало Барбару-старшу. Як вона зізнається пізніше, у неї були нав’язливі думки про самогубство, від яких рятувала тільки необхідність піклуватися про сина-підлітка.

Зірка вирощує овочі та ненавидить пластичну хірургію

Пані Барбарі у червні виповниться 80. Вона майже не з’являється на публіці, багато часу проводить на дачі, де вирощує квіти, овочі, ягоди. Її найбільша радість — ​онуки Шимон та Якуб. Вони живуть недалеко від бабусі у Варшаві.

 Жінка не купається у розкошах, як це могло б видатися щодо такого рівня знаменитості. Свою пенсію називає більш ніж скромною. «Коли люди говорять, що гроші нічого не значать, то брешуть самим собі. Так, вони щастя не дають, але якщо їх немає, то нещастя забезпечено. Я маю багато нагород, але це не дає абсолютно ніяких доплат. Друзі наполягають, щоб писала листи до різних інстанцій. Але я не буду цього робити. Не вмію ходити владними коридорами, стукати в чиновницькі двері, не вмію принижуватися».

 Барбара Брильська знаходить радість в абсолютно інших, дуже простих, на перший погляд, речах. Зізнається, наприклад, що несказанною насолодою в епоху тотальної комп’ютеризації для неї є читати листи, написані від руки. Такі досі отримує і від шанувальників акторського таланту, і від залицяльників.

 Останніх, навіть у її майже вісімдесят, не бракує. Жінка, попри поважний вік, виглядає чудово. Цим завдячує генетиці, адже до радикальних косметологічних процедур ставиться вкрай негативно: «Я одного разу спробувала зробити пухлі губи за останньою модою і потім зареклася це повторювати. По-перше, це дуже боляче, по-друге, обличчя стає чужим, по-третє, через пів року все повертається, як було. І що? Знову біль, знову витрачати гроші? Зрозуміла, що достатньо користуватися помадою, яка тобі пасує. Потрібно цінувати те, що дали Бог і мама з татом. Я зовнішністю пішла в батька. Від нього мені дісталися блакитні очі і такі риси обличчя, що коли не посміхаюся, то здаюся всім дуже суворою, неприступною або незадоволеною. А насправді просто зосереджена. Та й не можу я завжди веселитися. Є така приказка: від сміху зуби сохнуть».