Хто винен у тому, що ми не знаємо англійської?

… байками про цілющі властивості інфляції

Торік з екранів телевізорів часто звучало, що Україні конче потрібно знецінити гривню. Нас намагалися переконати, що це справа не страшна, а навіть корисна. Мовляв, інфляція у 10% має своєрідні цілющі властивості, бо допомагає оживити економіку. Треба тільки позбутися залежності від МВФ, ввімкнути друкарський станок і почати штампувати гроші…

«У добрий час сказати, а в поганий промовчати», — ​говорить народна мудрість, яка в 2021-му справдилася. З початку року ціни в Україні поповзли вгору (на щастя, не до 10-ти, а тільки до 7-ми відсотків) і тепер ці ж представники влади з переляканим виглядом кричать «гвалт». Апелюють до бізнесу, намагаються укласти з ним якісь меморандуми, щоб стримати спад економіки, бо, виявляється, людям це не подобається. Можновладцям раптом стало зрозуміло, що знецінення гривні насамперед б’є по бідних, які в свою чергу є їхніми виборцями. А як же минулорічні розмови?

Звісно, українці звикли до росту цін на продовольчі товари. Проте за останні пів року цей процес набув загрозливих масштабів. Яйця подорожчали на 85%, цукор — ​на 62%, соняшникова олія — ​на 35%. Фахівці пояснюють це зростання світовою тенденцією. Не тільки у нас — ​в усьому світі піднялися в ціні пшениця, кукурудза, олія, яйця. Але оскільки в Україні питома вага продуктів харчування у споживчому кошику 41%, ми особливо гостро це відчуваємо.

З приводу того, чого чекати, що буде далі, прогнози невтішні. Аналітики кажуть: ціни зростатимуть усе перше півріччя 2021-го. Тобто буде у нас, як у тому анекдоті про три стадії відсутності грошей: перша — ​грошей немає; друга — ​грошей немає взагалі; третя — ​грошей немає настільки, що треба тратити долари.

… масовим відставанням з іноземної мови

Секретар РНБО Олексій Данілов здивував своєю позицією в мовному питанні. Керівник Радбезу висловився за те, що в гібридній війні з російським агресором Україні слід активніше використовувати англійську. «На превеликий жаль, за 30 років ми не визначили українську як первинну фундаментальну мову нашої незалежності. І друге — ​ми за 30 років не порушували питання англійської, яка обов’язково повинна бути другою мовою в країні». За словами Данілова, знання молоддю іноземної є запорукою незалежності Української держави. Адже коли суспільство вдасться налаштувати на англомовні видання, тоді питання лінгвістичної війни, яку веде РФ, зможе поступово зникнути.

У роки мого дитинства англійської мене навчали український філолог, хімік, фізик і вчитель малювання. В результаті, закінчивши школу, я не знала, як читаються букви у відкритих і закритих складах.

Чесно кажучи, словами Данілова я приємно вражена, бо не чекала такого від вихідця із сепаратистського Луганська. Невідомий автор з інтернету з приводу нього влучно висловився: «Прізвище підозріле, але мислить правильно». Безумовно, державною може бути тільки українська, а другою має стати обов’язково англійська! Це порятунок майбутнього дітей і онуків, адже весь цивілізований світ спілкується нею. Проблема тільки в тому, як це зробити. Бо якщо навіть у міських школах, де працюють дипломовані фахівці, діти слабенько знають предмет, то що казати про сільські, де його читають викладачі з яких завгодно дисциплін!

У роки мого дитинства англійської мене навчали український філолог, хімік, фізик і вчитель малювання. В результаті, закінчивши школу, я не знала, як читаються букви у відкритих і закритих складах. А коли в університеті на 4-му курсі прийшов час складати іспит з іноземної, це були найважчі дні в моєму житті. Хоча з тих пір минуло двадцять п’ять літ, досі сниться, що йду на екзамен з англійської, і від цього прокидаюся в холодному поту…

Думається, з тих пір ситуація не надто змінилася, оскільки фахових викладачів іноземної в селах одиниці. Випускників факультетів романо-германської філології мало приваблює робота у школі, навіть міській, не кажучи про глибинку. Хоча англійську вчать сьогодні з другого класу і багато хто займається нею з репетитором, знають її лише учні спецшкіл та гімназій, решта пасуть задніх. За інформацією британської організації British Council, лише 7% в Україні добре опанували іноземну. Це замало, щоб стати другою мовою в країні, як того хоче пан Данілов.

… пропозицією встановити пам’ятник Понтію Пилату

Не вся Росія однаково зомбована кремлівською пропагандою. Є в ній ще люди, які можуть критично оцінити і навіть висміяти те, що відбувається. Один із них — ​письменник Леонід Каганов, який нещодавно іронічно висловився про російську дійсність. У столиці країни, яка любить увічнювати тиранів і завойовників, він запропонував встановити пам’ятник…Понтію Пилату. Так-так, саме тому сумнозвісному римському прокуратору, який засудив до розп’яття Ісуса Христа, а після умив руки.

Із такою несподіваною пропозицією письменник вийшов на люди у відповідь на дискусію в російському суспільстві, чий пам’ятник варто поставити на Луб’янській площі в Москві — ​Олександру Невському чи Феліксу Дзержинському. В обох історичних постатей цього року ювілеї — ​95 років від дня смерті Дзержинського, Невському в травні — ​800 років від дня народження. Леонід Каганов не підтримав ні першу, ні другу кандидатури, заявивши, що з таким самим успіхом можна увічнити начальника римлян, які не менше за росіян відомі своїми загарбницькими інстинктами.

Читайте також: Підтримайте програму майбутнього українського князівства

«Ми, російські письменники і блогери, звертаємося з ініціативою встановити в Москві пам’ятник Понтію Пилату на лобному місці, де давно вже зяє абсолютно вражаюча порожнеча, — ​іронізує Леонід Каганов. — ​Хоч Понтій Пилат продовжує залишатися спірною фігурою, існує кілька причин спорудити йому пам’ятник:

1. Ми православна країна, він знаменита історична особистість.

2. Він теж багато боровся зі злочинністю і викривав ворогів народу.

3. Був добрим, переживав за засуджених, допомагав померти скоріше.

4. Особисто знав Ісуса Христа, розмовляв з ним.

5. Він всього лиш виконував розпорядження римського імператора.

6. Він тільки виконував волю народу.

7. Час був такий».

Якщо ж кандидатура Понтія Пилата не пройде, пише далі Леонід Каганов, можна поставити на площі погруддя царя Ірода. Він теж відомий своєю жорстокістю — ​переслідуючи Ісуса Христа, вбив кілька тисяч дітей, потім — ​свою сім’ю. Історики називають його «злим генієм юдейської нації, готовим на будь-який злочин на догоду своїм необмеженим примхам». Скажете, занадто? Леонід Каганов так не думає. Увічнювати — ​так увічнювати…