Він із гідністю захищав рідну землю.
22-річний Денис, якого вбив снайпер РФ, був сиротою, але недавно став батьком (Фото)
Майже щодня з фронту надходять трагічні новини, російсько-окупаційні війська продовжують убивати українських військових, демонструючи небажання домовлятися про мир
У четвер, 8 квітня, життя за незалежність України віддав 22-річний морський піхотинець Денис Юшко. У хлопця залишилася дівчина і маленький син. Він був убитий пострілом снайпера в голову. 31 травня молодому захиснику України мало б виповнитися 23 роки.
Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
У маленькому селі Новобогданівка Миколаївської області траур. Денис став першим бійцем, який не повернувся живим із фронту. Прощатися з ним планують у місцевому парку Перемоги. Крім односельців провести хлопця в останню путь збираються і люди з інших сіл.
Він був дуже позитивним, безвідмовним, добрим, навіть трохи наївним. Він весь час посміхався, за це в школі вчителі називали його сонечком.
«Ми п'ять років разом із жителями будували цей парк. І Денис був одним із тих, хто брав активну участь у цьому проєкті. Він ще вчився в школі, але весь час був поруч зі мною, коли ми проводили тут роботи», – розповідає, ледь стримуючи сльози, дядько і проєктувальник парку Максим Корнієнко.
Денис був круглим сиротою. Коли йому було 5 років, помер батько Павло. А в 9-років хлопчик втратив маму Наталю, яка померла від важкої хвороби. Виховали його бабуся, дідусь і дядько.
«Він був дуже позитивним, безвідмовним, добрим, навіть трохи наївним. Він весь час посміхався, за це в школі вчителі називали його сонечком. Він весь час був зі мною поруч, мій найкращий помічник», – зітхає дядько.
Читайте також: Просто із Майдану вирушив добровольцем: на Волині помер атовець.
Ще в школі Денис хотів стати зварювальником, як його батько. Але трохи плани у нього змінилися. Приблизно за рік до свого 20-річчя, коли хлопця мали призвати в армію, він вирішив, що хоче бути військовим.
«Вони удвох із другом відправлялися в армію, пам'ятаю, ми всім селом проводжали їх у будинку культури. Причому у військкомат він пішов сам, 30 травня 2018 року, за один день до свого дня народження. Так хотів служити. З армії повернувся 2019 року, трохи побув тут, працював. Але потім сказав, що піде на контракт. Що він хоче захищати Україну, що це його покликання. Так, ми відмовляли його. Тут у селі робота для нього завжди була. У нас невеликий бізнес, ми вирощуємо рослини, є теплиці. Він хлопець працьовитий, міг би спокійно тут жити. Але переконати його було неможливо, він так вирішив, самостійний був», – згадує Максим.
До того, як виїхати на Донбас, Денис зустрічався з дівчиною з іншого села. Пізніше вони почали жити разом у Миколаєві, знімали квартиру. Нещодавно у пари народився син, якого назвали Павлом, на честь батька бійця.
«Буквально напередодні загибелі, увечері 7 квітня, Денис зателефонував, ми з ним розмовляли. Він тоді сказав, що на фронті ситуація дуже напружена. Навіть вимовив таку фразу: «Не знаю, чи повернуся я звідси». А вже наступного дня вранці мені подзвонили і сказали, що Денис загинув», – хвилюється дядько.
У 36-й бригаді ЗСУ також повідомили, що Денис почав службу в лавах морської піхоти за контрактом наприкінці 2020 року. Він із гідністю захищав рідну землю.
