«Держава у смартфоні» для баби Теклі
На порталі «Дія» вже доступні понад 50 електронних послуг. Сайти всіх управлінь і відомств закликають громадян вирішувати свої проблеми, не виходячи з дому, користуючись комп’ютерами чи сучасними телефонами. Чому ж літні люди здебільшого нехтують перевагами діджиталізації?
Вранці біля відділення поштового зв’язку в селі стоїть черга.
— Кажуть, з вересня виплати робитимуть тільки через банки. Будуть перераховувати гроші на картки, прийдеться в місто їхати, щоб зняти. А комуналку змусять через телефон сплачувати.
— Хай перше мені його куплять! Він же не дешевший за добру корову… Та нехай гарантують, що аферисти на нас не будуть гріти руки, — обурюється літній чоловік.
— Бабцю, ви ж позавчора за пенсією приходили, а тепер знов били ноги, щоб за світло заплатити. Смартфон пора освоювати, — піджартовує хтось над старенькою Теклею, в якої з усіх благ цивілізації вдома є лише зламана допотопна праска.
Подібні діалоги про недоступність електронних послуг доводилося чути не раз. Черги біля Податкової, управління Пенсійного фонду, інших установ і організацій, біля віконечок кас у банках у дні сплати за комірне — підтвердження таких нарікань. І пояснення тут просте: 53% українців знаходяться нижче позначки «базовий рівень» цифрової грамотності. Майже 35% господарств у нашій державі взагалі не комп’ютеризовані. До того ж досі не скрізь забезпечене покриття швидкісним мобільним інтернетом. І придбати смартфон не всі мають змогу. От і спробуй іти в ногу з часом!
Нині дуже популярною стала тема формування Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору, що є ініціативою першої леді Олени Зеленської. Чомусь проблему асоціюють лише з подоланням фізичних перепон людьми з інвалідністю. А як бути тим, хто має бар’єр у володінні цифровими навичками й не може отримати доступ до інформації та послуг онлайн?
А як бути тим, хто має бар’єр у володінні цифровими навичками й не може отримати доступ до інформації та послуг онлайн?
Далеко не всім щастить на схилі літ жити в оточенні люблячих дітей та внуків, які з пелюшок уміють користуватися сучасними ґаджетами й можуть допомогти їх освоїти. Не скрізь є змога відвідувати «Університети третього віку», де навчають комп’ютерної грамотності. Для більшості літніх жителів сіл таку освіту здобути непросто.
— Коли торік оголосили карантин і школи перевели на дистанційне навчання, я вже зібралася писати заяву на звільнення з роботи. Але племінник–студент узявся мені допомагати. Щодня до нього бігала, трохи платила, щоб мав терпіння пояснювати, як проводити уроки онлайн. Те, що молодому видається простим, елементарним, старшому поколінню нелегко втовкмачити, — зізнавалася знайома вчителька–пенсіонерка, яка все ж пристосувалася до праці в нових умовах.
— Та не святі горшки ліплять, міг би й сплачувати через телефон комуналку, купувати товари в інтернет–магазинах. Але ж ніхто не гарантує, що це безпечно. Зберігати паролі та ключі в смартфоні не надійно. Окрім цього, часто шахраї викрадають SIM–карти, отримують доступ до рахунків у банку, до пошти, даних паспорта, — приєднався до розмови чоловік освітянки, інженер за фахом.
Кажуть, що в Естонії, яку наша країна взяла за приклад у запровадженні електронних послуг, починали саме з «цифрової безбар’єрності», із масових освітніх програм для населення. Людей спочатку навчали, як полегшити собі життя за допомогою електронних сервісів, як мінімізувати ризики. У нас же молоді й «просунуті» спеціалісти з Міністерства цифрової трансформації, схоже, навіть не задумуються, що для багатьох українців ази користування мобільним застосунком є «вищою математикою».
Звичайно, технічний прогрес треба вітати, без сучасних технологій не обійтися. Відомо, що на кінець минулого року вже 6 мільйонів наших співвітчизників користувалися е–сервісом «Дія». Люди одержують електронні паспорти, які мають таку ж юридичну силу, як їхні паперові чи пластикові аналоги. Отримують цифрові водійські посвідчення, студентські квитки, свідоцтва про народження дітей, намагаються вирішити різні житейські проблеми, не оббиваючи чиновницьких порогів. Планують, що до 2024 року 90% усіх державних послуг надаватимуть в режимі онлайн. Нещодавно Президент Володимир Зеленський пообіцяв українцям навіть «суд у смартфоні», хоча це сьогодні й викликає у багатьох гірку посмішку…
«Ми будуємо цифрову державу із найзручнішими у світі послугами, — гордиться досягненнями міністерства його очільник Михайло Федоров. — Запустили найшвидшу реєстрацію бізнесу у світі».
Читайте також: Пенсіонера не можуть змусити перейти на обслуговування у банк, він має право вибору, - Укрпошта
Але, на жаль, бабі Теклі й тисячам таких, як вона, від цього не стало легше…
