Не піддавайтеся російському вірусу страху

Але чи допоможе нам у цьому страх? Ні, страхом не перемогти. В ці квітневі дні ми входимо у восьмий рік війни. Війни, якої ми не хотіли, не ініціювали й не провокували. Ми ніколи не зазіхали на чуже, не прагнули поневолити інших чи загарбати чиюсь територію. Війни, в якій ми захищаємо Богом дану нам землю, наш народ і наші цінності.

І сусід–агресор добре знає, що протягом усього цього часу українці виявили таку силу духу та єдності, якої мало хто від нас очікував. Нас не знищили обстріли й не зламала брехня агресора. Тож уже вкотре в паніці російська влада ширить «вірус страху», який століттями вирощує й культивує, — погрожує знищити, брязкає зброєю, збільшує психологічний тиск. Страх — дійсно небезпечний «вірус», що може вбити зсередини. Але страх — це всього лиш інструмент, яким агресор хоче підкорити нас.

Ми — сильний народ і вміємо долати виклики.

Не бійтеся!

Не падайте духом!

Ми — сильний народ і вміємо долати виклики. Пригадайте події 2014 року, як тоді поширювали «вірус страху», але перед лицем справжньої небезпеки страх зник, натомість молитви Церков та єдність народу, сила армії та мудрість дипломатів стали стіною супроти планів агресора. Як результат — ми зберегли державність, вибороли духовну незалежність, увічнену в Томосі, завоювали міжнародну підтримку, виховали сильну молодь, зуміли сформувати потужну оборону на лінії фронту і в серцях мільйонів співвітчизників.

Немає сумніву, переможемо й цю навалу. Наша Церква молиться за визволення від чужинців. Наші капелани опікуються військовими. Українська Церква — з українським народом.

«Не страшіться і не бійтеся їх; Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас…». (Втор. 1: 29 — 30).