Проєктна модель пам’ятника Липинському виглядає солідно.
Тимчасовий пам’ятник Липинському стоїть уже 19 літ і потрохи розвалюється...
Адже мав бути вилитий з бронзи, а не із крихкого гіпсу
17 квітня виповнилося 139 років від дня народження українського історика і громадсько-політичного діяча. З нагоди цієї дати працівники меморіального музею В’ячеслава Липинського (його у Затурцях Локачинського, а нині Володимир-Волинського району було відкрито в 2011-му) поклали квіти до пам’ятника видатному земляку. Шану йому віддали представники місцевої влади, юні краєзнавці з Луцька.
Напередодні ми зустрілися із завідувачкою музею Вірою Чопко й поцікавилися тим, яка перспектива встановлення на місці поховання уродженця Затурців нової скульптури — мова про це ведеться вже не один рік на рівні обласної влади.
— Пам’ятник В’ячеславу Липинському — а він перший в Україні — було відкрито у 2002-му, до 120-річчя від дня його народження, — розповіла Віра Юріївна. — Коштів на бронзу тоді не знайшлося. А гіпсове погруддя не може стояти довго. Опади, вітер роблять свою руйнівну справу. Його, виконаного в гіпсі, не потрібно було ставити — це перша думка. А якщо вже так сталося, то з часом, як і обіцялося, поміняти на якісніший. І час цей настав, адже в наступному році будемо відзначати 140-літній ювілей В’ячеслава Казимировича.
Коштів на бронзу тоді не знайшлося. А гіпсове погруддя не може стояти довго. Опади, вітер роблять свою руйнівну справу.
Власне, це був, за словами скульптора Ірини Дацюк (вона та її брат Іван Дацюк – автори пам’ятника), лише макет.
— Погруддя мало бути відлите у бронзі, — сказала пані Ірина. — Але сталося так, що перед виборами, коли різні партії старалися продемонструвати свою активність, його забрали з нашого двору (навіть без відома авторів!) і встановили. На той час в облдержадміністрації були проблеми із коштами, тож вирішили, що трохи згодом, років за три — п’ять, зведуть добротніший пам’ятник. Питання про його заміну досить часто порушувалося, зокрема і в обласній раді, але безуспішно. Сподіваюся, до 140-річчя він постане таким, яким був задуманий, згідно з проєктом.
Затурцівський меморіальний музей у цьому році відзначатиме свій 10-літній ювілей.
— За роки його існування, — розповіла завідувачка Віра Чопко, — ми маємо нові напрацювання і хочемо поміняти експозицію першого залу, де будуть матеріали з історії села, костелу, церкви, стародавнього городища, а також про родовід Липинських. В етнографічному куточку представимо ремесла, які в нашому краї були розвинуті на початку XX століття. На сьогодні в процесі створення панорама Затурців, над якою працює Олена Зв’ягінцева (внучка місцевого художника Євгена Дацюка, патріарха талановитої родини скульпторів, художників. — Авт.).
Читайте також у нас: Спав на вокзалі, роздавав листівки: артист з Луцька розповів, як пробивався у столиці.
Щоб меморіальний музей став реальністю, нагадала Віра Юріївна, свої зусилля доклало багато людей, починаючи з 1989-го. Тоді в селі вже діяв осередок Народного Руху, і саме рухівці в час піднесення національного духу подбали про впорядкування місця поховання Липинського. З допомогою свідчень старожилів було відновлено його символічну могилу. І музей як одиниця існував ще з 1995 року: правда, на той час стояв будинок — родинна садиба Липинських, який потребував величезного ремонту й добудови, оскільки другий поверх був зруйнований. А ще ж його належало наповнити цікавими експонатами. І це сталося у серпні 2011-го значною мірою завдяки першому завідувачу Віталію Кушніру, якого підтримали однодумці. І, звичайно, — тодішньому голові обласної держадміністрації Борисові Клімчуку, який, як тут сьогодні кажуть, захотів, аби цей музей — єдиний в Україні й світі — був.
