Спав на вокзалі, роздавав листівки: артист з Луцька розповів, як пробивався у столиці

Свою історію співак розповів ТСН.Тиждень.

Танці на килимі

Він звичайний хлопець із Луцька. Йому 13.І він закоханий у брейк-данс.

«Я йшов до школи і побачив на стовбурі оголошення. І ось такий подарунок у батьків виходить собі попросив - записатись на брейк-данс. Я ще тоді прийшов доволі такий в тілі парубок. Бо частенько ж був у бабусі, вона надзвичайно смачно готувала і готує. Але брейк-данс швидко все поставив на свої місця», - каже артист.

І це був перший крок до слави, про яку тоді ще підліток навіть не мріяв. Хлопець вчився крутитись на перервах у школі і вдома у бабусі.

«Я тоді вже просто стер всі килими у бабусі. Максимально. Вони були лисі. Тому що я крутився там на голові, на спині. Намагався, щоб щось вдалось. Таке велике було бажання», - говорить MONATIK.

«Ми постійно тоді танцювали на вулицях міста. Такі джеми. Збирали кошти в капелюх. Потім ділили їх. Ну, нам вистачало сходити на дискотеку».

І саме танці стали його першим заробітком. «Ми постійно тоді танцювали на вулицях міста. Такі джеми. Збирали кошти в капелюх. Потім ділили їх. Ну, нам вистачало сходити на дискотеку».

Цей вертлявий і музичних хлопець мав стати юристом.

«На третьому курсі зрозумів, що ні. Я вже писав пісні, поки слухав лекції».

Однак круто змінити життя було і страшно і фінасово важко.

 «Не було змоги переїхати до Києва. В інститут культури і мистецтв - не було фінансової змоги. Навчатись в рідномі місті було легше, ніж у столиці. Тут інші розмахи. Тут все інакше. Інші ціни. Навіть якщо зайти в заклад у Луцьку, і в заклад у Києві».

В перервах між навчанням на юридичному він постійно оббиває пороги різноманітних телевізійних талант-шоу І постійно чує: «Ні!».

«Вони ж, коли кажуть:«Ні!», аргументують свої думки. І з цих аргументів ти береш і робиш висновки і продовжуєш над собою працювати. Я вчив монологи з фільмів. Вчив рухи».

І ця вперта особливість людини бачити в поразках позитив - новий досвід, нові шанси і підказки на майбутнє і зробили з луцького невідомого хлопчини нинішню естрадну зірку.

Після чергової відмови на кастингу йому телефонує відома українська співачка і запрошує до себе у балет.

 «Мама і тато прийшли з роботи. Я сказав, що мене запросила Наталя Могилевська в Київ. Я їду. І напевне вже не приїду».

Він був упевнений - попереду велике майбутнє. Тепер ясно, що був правий. Щоправда, не знав, що на шляху до слави ніхто годувати не обіцяв. А дах над головою - то вже велике щастя.

«Я не їхав на обум, шукати пригод. Я їхав, тому що знав, що тут буде заробіток. Буду мати змогу переночувати. Хоча це було не завжди. Я міг переночувати на вокзалі. В цьому нічого такого немає. Я віднісся до цього як до виклику і пригоди життя. Мені було так цікаво».

І раптом - випробовування, якого він не чекав. Всього через три місяці після контракту. Фінасова криза 2008-го. І роботи не стало. Тут би впасти у відчай. Але це не про Дмитра, який будь-яку проблему перетворює в навчання.

Знайомий пропонує роботу адміністратора в школі танцю. Зараз вона розташована у будинку на Подолі. Це було близько десяти років тому. Монатік, якому зараз підспівують мільйони людей, приймав дзвінки, абонементи, стежив за чистотою та й просто там ночував. А ще у цій школі він навчався бути артистом.

Читайте також у нас: «Голос країни-11»: стало відомо, хто переміг у шоу і отримає квартиру (Фото, Відео)​.

«Там були такі зручні каремати. Так як у мене був ключ від цього приміщення, я міг спокійно собі поспати. Плюс там зала, музика. Я міг собі тренуватись, скільки заманеться».

Його підхід вважати відмови лише закликом тренуватись впертіше нарешті спрацюв. Перед хлопцем відчиняють двері одразу два талант-шоу. Іронія долі - згодом він сам стане тим, хто казатиме те страшене слово: «Ні!», або омріяне: «Так!» молодим талантам.

«Я ще встиг і Сєрьогу посудити в «Танцях з зірками».

Та боротись з зовнішніми обставинами інколи важче, ніж внутрішніми комплексами.

«У мене були такі нерівні зуби. Я весь час так посміхався на одну сторону».

Та й зріст у 164 сантиметри, через який його колись навіть не взяли до танцювального колективу, довелося якось прийняти.

«Зробити довші ноги, додати собі другі коліна - у мене немає такої змоги. Тому я сприймаю себе таким, який я є. Мені зручно літати в літаках».

Звичайно, це вже тепер - з висоти своєї слави - він розуміє, що це ще одна його особливість, родзинка, і легко з цього жартує. Та є те, про що він говорить дуже серйозно і з любовю - його муза.

Муза Ерато

Багато років ніхто навіть не здогадувався, що Монатік одружений. А познайомився тоді ще юний Діма із майбутньою дружиною, ледь приїхавши до столиці, через спільну знайому.

«Я нікому не показував свої пісні. Ніколи… А їй мені так захотілося показати тоді пісні. І я пам’ятаю, як вона тоді сказала: «Боже, це мусять почути всі». Я тоді додому не вертався, а летів».

 Тобто саме його Іріша забрала його у музи танців Терпсіхори і стала для нього Ерато - музою лірики. І не тільки.

«Вона тоді стала концертним директором. Ось це круто. Всім рекомендую. Якщо бізнес - сімейний. Міцнішого не буває».

Тепер він, дорослий чоловік, який вже геть не впізнає себе того, 22-річного мрійника, каже, що найбільша його нагорода – сім’я.

«Даня старший. Він так легко ловить мелодії і запам’ятовує їх. Це круто. Платоша на рік і три молодший. Тому трішки сладніше. Але танцює він дуже вправно. Ми разом з ними ходимо зараз на тайський бокс. В 35 знайшов нове захоплення. А з пацанами мені взагалі класно. Ці тренування для мене як свято якесь весь час».