Знімок українського захисника з цуценятами розчулив світ
Військовий фотокореспондент «Голосу України» Олександр Клименко зробив на передовій зворушливу світлину нашого воїна із двома цуценятами. Її було визнано агенцією Reuters найкращим фото дня
«Навіть на війні потрібно завжди залишатися людьми. Український військовий грається з цуценятами в окопах на лінії розмежування. Двох песиків, які мешкають на передовій, заберуть на мирну територію під час наступної ротації військ», — зазначили у дописі журналісти.
«Шоста година ранку (6:05 — якщо точніше). Над Донецьким аеропортом, який добре видно звідси, сходить сонце. Воїн Володимир із 58–ї бригади, родом із Сумської області, в цей час несе службу на спостережному пункті взводу разом зі ще двома побратимами. Закінчується добове чергування. Це найпередовіша передова, як жартують хлопці. Через невелику відстань — такі самі окопи російських загарбників. Вони теж бачать цей чудовий схід сонця на Сході України…
Через кілька годин наші бійці зміняться, підуть відпочивати чи працювати по господарству — готувати їсти, рубати дрова, чистити зброю… В окопі ходять двоє маленьких цуценят, вони нещодавно народилися, ще навіть не діти, а немовлята. Лащаться до Володимира. Він каже, що імена їм дасть той, хто забере їх до себе… А на кордони нашої України інший Володимир — старий московський фюрер — теж у цей час стягує російські «побєдобєсниє» військові армади, «визволяти Україну від «фашистів»…» — написав про це фото Олександр Клименко у виданні «Голос України».
Понад двадцять років він їздив із українськими миротворцями у «гарячі точки»: колишню Югославію, Ліван, Кувейт, Сьєрра–Леоне, Ліберію, Кот–д’Івуар, Південний Судан і Демократичну Республіку Конго. З початком російської військової агресії знімає війну на Сході України.
Я не просто роблю фото, я показую людям війну, щоб вони могли зробити висновки.
«Те, що це справжня війна, я відчув іще під час Революції гідності, коли почалися протистояння. Мені довелося бувати і в колишній Югославії, і в Африці, і на Близькому Сході. Але коли 19 січня побачив, що робиться на вулиці Грушевського, — стало страшно. Я згадав Сараєво. І це мене жахнуло. Я знімав ті події і був поранений — біля мене граната впала, уламки влучили в ногу. Була операція. Я об’їздив безліч «гарячих точок», але таке сталося вперше. Наша війна — найстрашніше з того, що я бачив. Рідні після цього не хотіли мене вже відпускати кудись. Але я поїхав. Найбільше боліло, коли 2 травня 2014 року збили два Мі-24 і загинули п’ятеро моїх знайомих військових вертолітників, з якими літав в Африці. Для мене це було потрясіння», — згадує фотокореспондент.
Олександр Клименко каже, що з того часу, як уперше зняв воєнні дії у 1992-му в Придністров’ї, вважає це своїм обов’язком: «Я не просто роблю фото, я показую людям війну, щоб вони могли зробити висновки».
Читайте також у нас: Семирічний хлопчик організував толоку перед Великоднем.
Український військовий фотокореспондент мав персональні виставки у штаб–квартирах ООН у Нью–Йорку і НАТО в Брюсселі, в Литві, Польщі, Люксембурзі, Чехії та Болгарії, а також був учасником колективних виставок про війну в Україні в парламентах Великобританії та Данії. Торік Олександр Клименко отримав нагороду за заслуги перед Збройними силами.
Ольга ВЕКЕРИК.
За матеріалами news.obozrevatel.com, golos.com.ua, uain.press, detector.media.
