«Послання з раю». Пам'яті Героя

«Мої ви рідні мамо й тату,

Ви на землі, а я на небі.

Так не хотілось відлітати…

Та захищать Вкраїну було треба…

Ви не тривожтесь: я не сам –

Нас тут багато побратимів,

Котрі у праведних боях,

На жаль, завчасно склали крила…

А так хотілося «віддячить»

Нахабним зайдам — дати здачі,

Щоб не топтали рідний край.

Прийде розплата, враже, знай!

За нас усіх «відсиплять» перцю

Ті хлопці, що в окопах нині.

А я з Небес відкрию дверці

І порадію за Вкраїну.

Ви вірте, рідні: щохвилини

дивлюсь я з неба на хатину,

Яка під лісом на горбочку…»

Зітхнула мама: «Ой, синочку,

Як важко, гірко нам із татом

Про те, що ти не прийдеш, знати…

П’ять літ тебе уже немає –

Батьківське серце туга крає…»

«Матусю, тату, від біди

Я берегтиму вас завжди –

Я ангел ваш, я з вами всюди,

Хоч і не бачать мене люди…

Не плачте, я благаю вас —

Це мій солдатський вам наказ.

Ще буде мир і доля гарна,

Мені повірте, свому сину,

Бо ж ми загинули не марно –

Щоб захистити Україну…

Я вас промінням обіймаю,

Здоров’я в Бога вам благаю,

Тримайтеся, так вас люблю,

Ви на землі, а я — в раю».

P. S. 29 вересня 2016 року Указом Президента України Костянтина Левіна нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Я була на похороні героя, часто спілкуюся з його батьками — це неймовірно добрі, порядні, скромні, мужні і витривалі люди. Підтримують одне одного, допомагають не тільки дружині Кості та онучці, але й друзям пособляють і добрим словом, і ділом. А ще і вони, і я передплачуємо «Цікаву газету на вихідні» і з нетерпінням її чекаємо.

Людмила ЛАГАДЮК,
пропрацювала 35 років директором Будинку культури, с. Першотравневе Зміївського району Харківської області.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.