Гостинці своїй колишній вчительці вже кілька років поспіль надсилає Ігор Богонос (Фото ілюстративне).
Запоріжанка смакувала паскою з Борочича й читала газети з Волині
Схожий на сонечко Великодній хліб та інші домашні смаколики жителька міста Запоріжжя Людмила Йосипівна Мартиненко отримала посилкою
Гостинці з села Борочича, що тепер в Мар’янівській територіальній громаді, їй, своїй колишній вчительці, вже кілька років поспіль надсилає Ігор Богонос. Жінка радіє їм та найбільше – вдячності колишнього учня напередодні Різдва й Великодня, в День свого народження й просто тоді, коли Ігор Михайлович згадує свою класну керівничку другою мамою.
… Їх обох невпинний час все більше віддаляє від шкільних років у литовському місті Кедайняй. Такий сенс життя, щоб поспішати до здійснення свої мрій, успіхів й розчарувань, які кожній людині щодня готує невтомна доля. У спогадах пані Людмили цей учень залишився особистістю, яка починалася з невгамовного старшокласника з характером, сформованим у сім’ї військовослужбовця. Тоді вона, як ніхто інший, зрозуміла юнака, втомленого частими переїздами, знайомствами з учителями й ровесниками, необхідністю звикати до шкіл і їхніх вимог.
Тепер у частих телефонних розмовах щоразу адресує в Запоріжжя свою щирість, а в пакунках надсилає горіхи, мед, який зібрав на своїй пасіці, власноруч зроблене вино зі соковитої смакоти, вирощеної в своєму саду…
- Не раз дошкуляв своїми витівками. Шибеників у класі вистачало, але кожному наша класна керівничка знаходила потрібне слово. Із висоти літ завдячую Людмилі Йосипівні найголовнішим – професійним вибором, своїми нинішніми дороговказами й врешті - авторитетом, – каже знаний на Горохівщині й Волині ексначальник Горохівського РВ УМВС України у Волинській області підполковник міліції Ігор Богонос, нині – затребуваний адвокат, член ради адвокатів Волинської області, лідер Горохівської районної організації пенсіонерів МВС України «Ветеран».
Свого часу в Кедайняї їхні дороги розійшлися. Ігор вступив навчатися в Мінську вищу школу міліції, сім’я пані Людмили, теж дружини військовослужбовця, переїхала жити в Запоріжжя. Вже спочиває у Вічності чоловік Микола, розлетілися з отчого дому в Київ і в Мінськ доньки Ірина й Наталія, але вчителька англійської мови на заслуженому відпочинку не почувається одинокою, бо свого часу, як найрідніших, виховала хорошими людьми багато своїх учнів.
Читайте у нас також: Митрополит розповів, чого не варто класти до великоднього кошика.
Щоб віддати данину поваги цій досі рідній людині, Ігор Михайлович кілька років тому розшукав її. Тепер у частих телефонних розмовах щоразу адресує в Запоріжжя свою щирість, а в пакунках надсилає горіхи, мед, який зібрав на своїй пасіці, власноруч зроблене вино зі соковитої смакоти, вирощеної в своєму саду… Словом, волинські делікатеси, які навряд чи купиш у Запоріжжі чи в іншому мегаполісі.
Два місяці тому цю зворушливу й у великій мірі повчальну історію почув головний редактор «Газети Волинь», «Цікавої газети», «Читанки для всіх» і журналу «Так ніхто не кохав» Олександр Згоранець і від редакції зробив запоріжчанці подарунок, гідний учительської праці – передплату змістовних тижневиків і романтичного журналу, мережа розповсюдження яких охоплює чи всі регіони України. Ігор Богонос знає, що його класна керівничка Людмила Мартиненко пресу з Волині читає із задоволенням, за шо сердечно дякувала її творцям, вітаючи з Великоднем.
