Бойовий медик Світлана Земліна хотіла бути вчителькою, а стала сержанткою Збройних сил України.
24-річна Світлана під снайперськими кулями витягнула пораненого побратима
Загиблих у м’ясорубці під Шумами на Донеччині, яку ворог влаштував українським захисникам 26 березня, могло бути більше. Але ця тендітна дівчина вирвала з лав смерті одного з бійців прямо з–під прицільного кулеметного обстрілу. Все відбувалося, як в кіно. Тільки кулі і кров були справжні. Над головою свистіло, але Світлана Земліна на це не зважала, бо треба було рятувати хлопців. За героїчний вчинок уродженку колишнього Острозького району Рівненської області нагородили офіцерським орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
Сержант Світлана служить у складі гірсько–штурмової бригади. Дівчині лише 24 роки, а вона вже більше трьох років у лавах «Едельвейсів». Військова медсестра на передовій — реаніматолог. До цього навчалася у Рівненській медичній академії, після закінчення якої підписала контракт зі Збройними силами.
З окопу опорника Світлана побачила страшну картину — декілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була до ста метрів. Не зволікаючи, вона багнюкою поповзла до хлопців. У голові було лиш одне — аби всі були живі.
У першого воїна, до якого добралася медик, пульсу і ознак життя не було. Коли огледілась, побачила ще трьох нерухомих і двох поранених. До них і попрямувала. Це були два досвідчені сапери, які з групою прибули на розмінування і потрапили під снайперські кулі. Оцінивши ситуацію, Світлана кинулась до воїна, у якого виступала кров від поранень. Інший рухом показав, що допомоги не потребує. Найстрашніше, що ворожий вогонь не припинявся.
«Було дуже важко повзти. Страшна багнюка. Я важу всього 48 кілограмів, а боєць майже вдвічі важчий. Я розуміла, що по нас стріляють, але в той момент якось про це не думала», — розповіла дівчина.
Місцевість — відкрита, безпечно було лиш за невеличким насипом, туди й затягнули пораненого сапера. Уже там Світл ана наклала на рани пов’язки і вколола знеболювальне. Інший поранений доповз туди сам. Гірські піхотинці з опорного пункту вогнем у напрямку ворога прикрили групу, і за мить всі вже були в окопі.
Було дуже важко повзти. Страшна багнюка. Я важу всього 48 кілограмів, а боєць майже вдвічі важчий.
Ворожі снайпери почали стріляти, коли наші бійці розвідували місцевість. Першими під кулі ворога потрапили сапери — двоє загинули миттєво, ще двоє отримали важке поранення. Рятувати хлопців з опорника кинулись гірські піхотинці — старші сержанти Максим Абрамович і Сергій Гайченко, але російські найманці вразили і їх. Ще не оговтавшись від втрати своїх друзів, Світлана від прицільним вогнем ворога намагалась спасти інших побратимів.
За особисту мужність і героїзм командування частини представило Світлану до нагороди орденом Богдана Хмельницького.
Як написав у фейсбуці журналіст Ігор Левенюк, Світлана могла б спокійно працювати в лікарні, проте вона разом із українськими воїнами «місить багно у вологих окопах під Горлівкою».
«Думаєте, таке тільки в кіно показують? Як санітарка або медсестра тягне бійця з поля бою? Ні, таке буває насправді в країні, де війна триває вже восьмий рік! І вона це зробила! І врятувала людське життя, ризикуючи власним», — написав Левенок.
Тетяна МЕЛЬНИК.
За інформацією штабу ООС.
