Коли дитина хоче побути «злюкою»
— Мам, розкажи мені історію про поганих. — Ого! — І щоб я в ній став головним злодієм!
Моє 4-річне хлопча несподівано висловило дивне прохання: запрагнув спробувати себе в ролі поганця. А почалося все з оповіді про кота й качок, яку якогось ранку придумала для нього дорогою в дитсадок: чотирилапий намагався вкрасти яйце з гнізда, а пернаті його провчили. Класична для наших казок щаслива кінцівка… Та малий на другий день попросив повторити, але з інакшими деталями: кота мала назвати з використанням синового імені — Ромокотом, а ще той мав насолити птахам і таки з’їсти яйце. Наш діалог із цього приводу звучав так:
— Ти хочеш, щоб той, хто коїть зло, подолав невинних? І щоб це був ти?
— Так!
Чесно кажучи, такого у мене з попередніми дітьми не було, і в дитячій літературі таких тем не траплялося… Отож, лишався метод проб і помилок. Думалося, чомусь же тій дитині хочеться побути ще й антигероєм (до того кілька місяців поспіль називав себе царем звірів), то ліпше хай спробує цю роль у своїй уяві, аніж насправді. Зрештою, син не став більш агресивним, ніяких великих змін у сімейному житті не відбулося, тому оцінила, що це такий етап розвитку. Тож історію з кінцівкою, якої в житті б не склала з власної ініціативи, малий почув. Слухав із відкритим ротом та із захватом в очах.
Зрештою, син не став більш агресивним, ніяких великих змін у сімейному житті не відбулося, тому оцінила, що це такий етап розвитку.
Між тим психотерапевтка Світлана Ройз, яка активно спілкується з батьками у фейсбуці, відгукнулася й на моє запитання щодо потреби малого побути антигероєм. Пояснила, що дати можливість пережити дитині те, що їй хочеться, — навіть необхідно: «Малечі важливо опановувати різні ролі. І ті, на які вона не може дати собі права, — злодіїв, брехунів, вреднюг — легше пережити через іграшки, ігри, мультфільми, казкових героїв».
Додам, що пригода із сином мала ще один нюанс: у якийсь момент він, слухаючи про себе «поганина», попросив: «Я ще хочу побачити, як той Ромокіт тягне лапою яйце з гнізда». Побачити! Він слухає слова й дивиться картинки! Цю фразу сина відклала в особливий куток пам’яті: витягуватиму її, коли буде велика спокуса дозволити йому довше, ніж годину, переглядати мультики. Хіба ж мені важко вигадати ще історію?! А відео він уже «змонтує» сам, попрацювавши уявою.
Маєте свої спостереження за дитячим дивосвітом — пишіть про це на електронні адреси: [email protected] або ж [email protected]. Також є поштова — 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13.
