Показувати колекцію іншим чоловіка надихнули однокласники його сина. Як побачили його комах — поховали телефони!
За що Павло Войтко з Турійська любить білана капустяного (Відео)
У Луцьку цього тижня відкрилася унікальна зоовиставка: яскраві метелики, павукиптахоїди, жуки з вигадливими вусами, місцеві й заморські… Їх господар зізнається, що має велику симпатію до кожного
«Все, що назбирав, – як єдиний організм»
Павло Войтко виготовляє меблі, виховує з дружиною чотирьох дітей, а ще уже 45й рік збирає комах. І хоч він — аматор, та настільки успішно займається самоосвітою, що його багата колекція оформлена, як у науковій установі: сотні метеликів, жуків, бабок, павучків, ще й опудала тварин досконалі, зразки посортовані у дерев’яних коробках під склом, кожен підписаний латиною.
Пан Павло розповів, що регулярно консультується із зоологами, навіть надсилає комах поштою. Загалом збирає не тільки представників української фауни — має й зразки з тропіків і не тільки, яких купує, як трапляється нагода. Свій скарб розташував удома в Турійську: пристосував окреме приміщення, де охоче приймає допитливих відвідувачів.
Загалом збирає не тільки представників української фауни — має й зразки з тропіків і не тільки, яких купує, як трапляється нагода.
Зараз уперше за весь час існування колекції Павло вивіз її з рідного дому — запросили до Луцька. Природні зразки оселили в приміщенні Волинської наукової бібліотеки. Транспортували у бусі, однак туди помістилося менше половини добра. А скільки у нього всього, колекціонер і сам не знає. Каже, що не рахував, бо це не важливо. Найголовніше, пояснює Павло Войтко, що вони у нього є:
– Все люблю – всю свою колекцію! Це як єдине ціле, єдиний організм! У мене немає тут чогось улюбленого. Мені вони всі важливі: наприклад, звичайний білан капустяний і совка агриппіна з Бразилії, що є найбільшим метеликом на планеті, — мої, і я їх просто люблю й усе. За те, що вони такі є.
Майбутнє колекції примарне
Звісно, Павло може розповідати про справу свого життя годинами. У малюсіньких і великих, у яскравих і бляклих комахах, від яких відмахуємося в щоденні, він бачить цілий світ. Показує, приміром, павуківптахоїдів і висловлює надію, що вони десь бродять собі й далі:
– Надіюся, що ці павучки живуть собі, бо це лише їхні скелети. Коли особинам із ними стає тісно, то павуки їх позбавляються і виповзають.
Читайте також у нас: «З газетою «Волинь» дружу ще зі шкільних років», – волиняни, який виграв подарунок часопису.
Директорка Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Людмила Стасюк порівняла колекцію Павла Войтка з яскравим куточком раю. З такої нагоди запевнила, що у свій традиційний вихідний, п’ятницю, установа працюватиме, аби якомога більше людей змогли оцінити дивовижу. У перші ж години виставки «ахали» від побаченого студенти факультету біології та лісового господарства ВНУ імені Лесі Українки й бібліотекарі. Професор кафедри зоології Лесиного вишу, доктор біологічних наук Володимир Іванців називає Павла Войтка героїчним чоловіком й каже, що владі було би варто «давати таким широку дорогу заради нашого ж суспільства».
Загалом Павло Войтко потребує підтримки: він хоче не прибутків, а щоб його колекція мала офіційний статус, щоби служила не лише турійчанам. Поки що, зітхає, в законодавстві про таких, як він, нічого знайти не може…
