Динамо? Я сам був у шоці: Владислав Кулач – про 15 голів, конкуренцію з Циганковим, чутки і невиклик на Євро-2020

У збірної України є хронічна проблема – відсутність вибору забивних нападників. Часу до старту фінальної частини чемпіонату Європи залишилось в обріз. Владислав Кулач, форвард Ворскли, видає найкращий сезон у своєму житті і з 15-ма голами бере титул головного снайпера УПЛ. Він – впевнений у собі, вкрай умотивований, готовий підкорювати нові вершини. Чи знайшлося місце для Владислава у розширеному списку Шевченка? Ні, передає Футбол24.

Упродовж останнього року Кулач встановив кілька особистих досягнень.

Упродовж останнього року Кулач встановив кілька особистих досягнень: забив дебютний гол у ворота Шахтаря і оформив перший хет-трик у кар’єрі, вперше перетнув планку 10 м’ячів за сезон і переписав клубний рекорд Ворскли. Тепер його очікує покращений контракт із полтавським клубом або ж гучний трансфер (писали навіть про Динамо!). Попри все, тема збірної йому ще болить. Принаймні, таке враження склалося в автора цих рядків.

– Сезон закінчився для вас позитивно: Ворскла – у єврокубках, ви – найкращий бомбардир УПЛ. Тож перше запитання не без підтексту: у поїзді, дорогою додому, встигли посвяткувати?

– Звичайно, як без цього? (Усміхається). Це нормальні моменти, тому що команда добре виступила. Хто міг собі дозволити – той відсвяткував. Усе гаразд.

– Друге коло довелося відіграти у дуже щільному графіку. Чи відчуваєте втому? Яка вона за 10-бальною шкалою?

– Я, мабуть, скажу, що на всі 10 балів. Справді, сезон був дуже важким. Думаю, всі бачили, що у нас випали багато гравців. Практично на кожен матч ми виходили одним і тим же складом. Почалися травми. Але найголовніше, що все ж вдалося добре виступити, хороший результат.

– Ворскла взагалі розпочала сезон дуже впевнено, посідала першу сходинку і програла аж у восьмому турі. Можемо говорити про втрачений шанс зачепитися за бронзу, чи все ж підсумкове п’яте місце – це беззаперечний успіх?

– Вважаю, що в цій ситуації, якщо дивитися глобально на команду, це хороше місце для нас. Йому раді керівництво клубу, тренерський штаб, гравці. Звичайно, завжди хочеться добиватись максимального результату – і першого, і другого, і третього місця. Але якщо проаналізувати реалії, подивитися правді в очі, то й п’яте місце – позитивний момент.

– У травні 2020-го ви сказали, що «Ворскла не зменшила зарплату, нам її просто не дають». У цьому сезоні в плані фінансів усе було стабільно добре?

– Так. Перед початком цього сезону нам пообіцяли, що все буде вчасно, і свого слова дотримали. Звичайно, залишилися старі борги – за той період часу, коли тривав карантин, але от сезон 2020/21 повністю виплачувався, кожен місяць. Також керівництво пообіцяло, що найближчим часом закриє і старі борги.

«Давайте не забувати, хто такий Вітя Циганков»

– Раніше більше 10 голів за сезон ви не забивали. Зараз – усі 15. Із чим пов’язані такі позитивні метаморфози?

– Не те, що десять, а шість було найбільше (Усміхається). Звісно, приємно, що «прорвало». Це заслуга всієї команди, моєї сім’ї, батьків, друзів. Усі мене постійно підтримували, вірили в мене, вселяли впевненість, що це можливо.

У принципі, я цього прагнув. Ставив перед собою ціль – 10 м’ячів. Говорив про це в якомусь з інтерв’ю перед початком сезону. Дякувати Богу, що все склалося якнайкраще. Забити 15 і стати найкращим бомбардиром – це, вважаю, велике досягнення. Але зупинятися на цьому не збираюсь. Хочеться щороку перемагати у цій номінації і приносити команді користь.

– Який із тих 15 голів приніс вам найбільшу насолоду?

– Знаєте, кожен гол по-своєму цінний і приємний. Можу відзначити хіба що виїзну нічию проти Шахтаря (1:1), коли я забив і не реалізував ще кілька моментів. Це мій перший гол у ворота «гірників», тому його і виділяю. А назагал – кожен м’яч важливий. Без кожного не було б тих 15-ти (Усміхається).

– А як же дубль Олександрії? Свого часу ви грали за цю команду. Хоча «грали» – занадто гучно сказано, бо, якщо не помиляюся, жодного матчу не провели. Після голів у ворота команди Шарана не відчули нічого особливого?

– Я не тримаю зла на цей клуб. Так, були неприємні моменти. Це стосується окремих людей. Але у житті все з часом минає і забувається. Тож просто радів, що нам вдалося перемогти, а я забив два голи. Хлопці відзначали, мовляв, ось – забив Олександрії. А мені було байдуже. Я просто виконав свою роботу.

– На фінальному відрізку сезону особисто у мене склалося враження, що ви не відчували серйозної конкуренції у бомбардирських перегонах – Шахаб і Циганков скинули оберти…

– Ні, я б так не сказав. Перед останнім туром випереджав Вітю Циганкова на 2 м’ячі, але однаково відчував певне побоювання. Давайте не забувати, хто такий Вітя Циганков. Я був переконаний, що він може забити і три, і чотири голи. Тому до останнього, до того моменту, поки не переглянув підсумкові результати, я не мав впевненості, що став найкращим бомбардиром. Тільки тоді зітхнув із полегшенням і почав приймати вітання.

– Нещодавно Юрій Максимов висловився про вас і Руслана Степанюка: «Коли їх міняєш, вони ображаються». Ви справді такий максималіст, заряджений у кожному матчі на 90+ хвилин?

– Та кожному хочеться грати. Особливо, коли відчуваєш, що можеш забити гол і з’являються моменти – один, другий… Таке запитання поставили, Вільйович так відповів. Буває, буває, не без цього. Але ми ж розуміємо, що рішення приймає тренер. Тут команда, ти не можеш грати увесь час. У тебе є конкуренти, є пацани, які також виходять грати і забивати. Це – нормальна ситуація.

– Максимов – легендарний жартівник, любить «притравити», анекдот розповісти. Що з нещодавнього у виконанні Юрія Вільйовича змусило вас усміхнутися?

– Ой, якщо чесно, цього дуже багато. Вільйович тільки-но прийшов у команду, одразу сформулював напрямок: ми повинні завжди усміхатися і ніколи не сумувати. Щоб у колективі були жарти, сміх. Вважаю, що це дуже хороший фактор. Бо коли ти напружений, зациклений на чомусь – це шкодить. Натомість потрібно більше розкутості, яка згуртовує колектив. Звичайно, не завжди і не всюди, але більшість часу на тренуваннях ми проводимо із жартами.

– Молодість згадує часто, пробиваючи по воротах або ставши у «квадрат»?

– Так, звісно. І не тільки він, а ще й Васильович (Віктор Уляницький – Футбол 24) іноді підключається. Дуже технічний. Щоправда, недавній період він пропустив через травму. Потім задихався трохи, важко було повертатися в ритм (Сміється).

«Доходила інформація, що я на 100 відсотків буду їхати»

– Ви встигли пограти у багатьох командах, проте два найкращі періоди кар’єри провели саме у Ворсклі. Ось зараз, наприклад, встановили клубний рекорд результативності за один сезон в елітному дивізіоні, перевершивши таких легенд як Шарій, Чуйченко, Сачко. Вже пройнялися особливими почуттями до Полтави?

– Безперечно. Полтава – це мій другий дім. Тут, у команді, я почуваюся дуже добре, впевнено у собі. Тож, звичайно, мені б хотілося провести все життя і кар’єру у Полтаві. Але я не знаю, що буде далі. Зараз – відпочинок, відпустка. У мене закінчується контракт, тож будемо розмовляти.

– Справді, ваш контракт із Ворсклою закінчується 30 червня. Усі переговори – після відпустки?

– Можливо, під час відпустки. Тому що потрібно визначатися з майбутнім. Хочеться визначитись якомога швидше, не затягуючи. А вже потім, зі свіжими думками, готуватися до зборів, розуміти – що і куди. Постараємося вирішити все найближчим часом.

– Останніми днями навколо вас багато чуток: писали про Динамо, а Олександр Денисов стверджував, мовляв, ви хочете продовжити кар’єру у Європі. Що з цього – правда?

– Знаєте, зараз, звичайно, багато чуток ходить, тому що є інтерес, так. Я цього не приховую – є інтерес від клубів. Писали про Динамо, але я також вперше це побачив і сам був у шоці. Але така робота журналістів – написати, прикрасити. Я ставлюся до цього нормально.

Щодо європейських клубів – так, але щоб сказати конкретно, що і куди, не можу. Якісь розмови, якісь чутки, але поки що я у відпустці. Постараємося визначитись найближчим часом. Можливо, залишуся у Ворсклі. Можливо, кудись перейду. Наразі сам нічого не знаю. А те, що пишуть… Мені здається, така ситуація виникає під час кожного трансферного вікна.

– Практично всі очікували вас побачити у розширеному списку національної збірної, проте вашого прізвища там не виявилось. «Я поставився до цього нормально», – дипломатично відповіли ви. Давайте відверто: кішки шкребли на душі?

– Знаєте, можливо, трішки. Суто через те, що навколо – багато чуток, і до мене доходила інформація, що я на 100 відсотків буду їхати. Коли побачив список, то трішки засмутився. Зрештою, я розумію, на кого розраховує тренерський штаб і наскільки важливим є цей турнір. Є головний тренер, він вирішує і обирає.

Розумію також, що ті нападники, яких викликали, – дуже сильні футболісти. Я можу і хочу побажати нашій збірній лише успіху на Євро. Вболіватиму за неї, все нормально. Дай Боже, щоб перемагали, посідали призові місця. Думаю, вся Україна цього хоче. Для мене ж зараз найголовніше – зосередитися на собі, добре відпочити і почати готуватися до наступного сезону.

– Думаєте, якби забили 20 чи 25 голів за сезон, це могло б щось змінити?

– Я думаю, що ні. Мабуть, тренерський штаб вже заздалегідь визначився зі списком. Нічого страшного. Вважаю, що свою роботу в цьому сезоні я виконав добре, як і вся команда Ворскли. Це був дуже гарний сезон.

Читайте також: Упродовж останнього року Кулач встановив кілька особистих досягнень

– Скільки у вас часу на відпочинок і де ви плануєте його провести?

– Поки що перебуваю у Полтаві. Збираємося провідати родичів, батьків, друзів. Донька ходить у садочок, в неї цього року – випускний. Хочеться трішки психологічно відпочити. А там – побачимо. Можна буде і на морі побувати.