Щоденник «Газети Волинь»: про безплатні зубні пломби за Лесю Українку і 4 мільйони доларів, які…украдуть

…ідеями подарункових сертифікатів

Мабуть, усі були в ситуації, коли потрібно привітати людину з певною подією і вручити подарунок. Якщо добре знаєш, що саме стало б у пригоді винуватцю торжества, то проблем не виникає. В іншому випадку доводиться добряче напружувати мозок і фантазувати. Останнім часом найпростішим виходом став подарунковий сертифікат. Погодьтеся: зручно, бо його можна придбати на будь­яку суму в супермаркет, салон краси чи масажу, ювелірний магазин, спорткомплекс… А якщо грошей, на які він розрахований, не вистачить, можна спокійно додати із власного гаманця. Нещодавно натрапила на оголошення, де подарункові сертифікати пропонують придбати в одну з… медичних клінік Луцька. Особисто мені така ідея трохи дивна. Уявіть: відкриває людина подарований конвертик, а там — ​сертифікат на обстеження… Перша думка: «О Господи, я, напевно, навіть виглядом своїм демонструю, що недобре почуваюся! Треба миттю летіти на прийом до лікаря!».

Комерційний хід закладів, які пропонують такі подарунки, зрозумілий: вони ж зацікавлені у збільшенні кількості клієнтів. Але коли клієнт — ​пацієнт, то це якось негативно сприймається. Чи, можливо, вони розраховують на те, що саме родичі тягнутимуть упертих «нехочух» у медзаклад на обстеження. Мотивуватимуть тим, що, мовляв, ось маєш сертифікат і якщо його не використаєш — ​пропаде. Але ж коли захочуть заплатити за близьку людину у клініці — ​то й без сертифіката це зроблять!

Завдяки таким лікарям у дітей з’являється стимул розвиватися, вчити щось нове, а не просто зависати у гаджетах.

Якщо послуговуватися логікою таких підприємливих осіб, які всюди пропонують сертифікати на свої послуги, то незабаром будемо купувати їх на оплату інтернету чи комуналки… «А чому б і ні?» — ​скажете у відповідь. Адже це теж цікавенька ідея. А як би ви відреагували на такий подарунок? Хоча… На кожен товар є свій купець…

…як суворого стоматолога розчулив талант 6­-літнього артиста

Нещодавно вся країна вшановувала 150-­річчя з дня народження славетної поетеси. З цього приводу молодь читала її шедеври у реп­форматі, артисти переспівували, актори декламували вірші, у садках і школах влаштовували свята, а різні організації заохочували брати участь у конкурсах. Приємно, що й молодь активно долучалася і в онлайн­форматі демонструвала, який талановитий український народ. Днями почула історію, яка залишила приємний слід на серці.

Подруга розказувала про 6­річного племінника Арсена Левчука з Любомля, який має хорошу пам’ять і завжди з радістю приймає мамину пропозицію вивчити новий вірш. Цього разу ненька вирішила взяти участь у конкурсі, приуроченому ювілею Лесі Українки. Вони зняли відео, як старший син Богдан акомпонує на піаніно, а молодший, Арсен, під музику розповідає елегію «До мого фортепіано». Запис опублікували на маминій фейсбук­сторінці, тож знайомі мали змогу переглянути пост. Невдовзі після цього був плановий візит до стоматолога, якого знають уже давно, тож маленький пацієнт ставиться до нього, як до друга. Зустрівши хлопчика, медсестра, яка вже бачила у фейсбуці ролик, вигукнула: «О, наш артист прийшов!». Стоматолог запитально подивився на Арсенчика і попросив продемонструвати талант, пообіцявши винагороду — ​безкоштовні пломби. Арсен погодився — ​продекламував елегію, а мама ще й показала відеозапис. І маленький пацієнт отримав обіцяне: лікар не взяв за роботу жодної гривні. Матуся ошелешено дивилася то на дантиста, то на сина і не могла повірити, що в наш час таке можливо. Завдяки таким лікарям у дітей з’являється стимул розвиватися, вчити щось нове, а не просто зависати у гаджетах. Ну, а мами, звісно, тішаться, що гаманець не схуд, адже за сучасних цін на стоматологічні послуги (і не тільки) це теж дуже важливо.

…що громадянину США радять не давати коштів на будівництво лікарні в Україні… самі українці

Будьмо відвертими: нечасто доводиться чути про будівництво нових лікарень. Навпаки, все більше говорять про оптимізації чи скорочення. Але нещодавно медіа розповсюдили інформацію про те, що вже цьогоріч у Львові планують розпочати роботу над будівництвом сучасного Центру матері і дитини. Загальна площа будівлі орієнтовно 5000 кв. м, запланували 129 ліжко­місць. Там хочуть розмістити приймальне, пологове відділення, а також операційний блок, дитячу кардіохірургію, відділення дитячого стаціонару та сумісного перебування матері й дитини, центр неонатології та інші. А гроші на його створення (а це аж 4 мільйони доларів США особистих коштів!) пожертвує українець Іван Гинянський, який проживає у Сполучених Штатах. Батьки пана Гинянського — ​вихідці із Західної України, які у 1930­х роках змушені були емігрувати до США.

Читайте також: Щоденник «Газети Волинь»: Панове політики, не в словоблудстві, а в побуті побудьте ближчими до народу

Новина, без сумніву, приємна. Душа аплодує таким патріотам, які далеко від рідної землі дбають про своїх співвітчизників. Але коли читаєш коментарі українців у соц­мережах під цією новиною, стає не просто сумно, а страшенно боляче. Практично всі кажуть, що справа, звісно, хороша, але меценату треба уважно контролювати використання коштів, бо ж розкрадуть… «Тут розтягнуть за милу душу. І запаху не залишиться», «Даремно, розкрадуть», «Треба не жертвувати гроші, а закупити потрібне і проконтролювати!», «Сам повинен побудувати, інакше ніяк» — ​майже одноголосно кажуть наші земляки. Прикро усвідомлювати такі реалії, бо складається враження, що кожен український чиновник замість того, аби працювати на благо народу, підтримувати ініціативу меценатів і докладати максимум зусиль, хоче вкрасти. Якнайбільше. Кожне будівництво для окремого кола — ​нова можливість збагатитися. І зазвичай нею користуються ті, чиї зарплати дійсно захмарні порівняно з простим людом. І це щораз більше знижує довіру до влади загалом.