Чому гра збірної подобається тільки Шевченку

І якщо зважити на те, що останні два матчі були проти Казахстану та Бахрейну, то нічийні рахунки у них навряд чи можуть кого-небудь потішити. А ні, можуть. Як завжди задоволеним і щасливим після матчів нашої команди був її головний тренер Андрій Шевченко. І в нього все, як завжди, добре. І структура гри була хорошою, і гравці переважно виконували його вказівки, і грали під великими навантаженнями. Одним словом, на результат Миколайович не звертає уваги, підвела лише реалізація, а так усе добре. Чомусь знову складається таке враження, що вся Україна дивилася один футбол, а пан Шевченко - інший. Бо інакше пояснити, як можна бути задоволеним оцим «видовищем», справді важко. Ми не просто не змогли обіграти 99-ту команду світу, ми ледь врятувалися від поразки на останніх хвилинах гри.

Одним словом, на результат Миколайович не звертає уваги, підвела лише реалізація, а так усе добре.

А знаєте, що найцікавіше? Навіть футболісти збірної України розуміють, що відбувається щось не те. Трубін: «У будь-якому матчі важливий результат». Миколенко: «Команду засмучує відсутність перемог. Якщо зіграли внічию, то у нас щось не вийшло». Судаков: «Ми повинні показувати результат попри втому». Розумієте? Тобто футболісти усвідомлюють, що вболівальникам потрібні перемоги, вони засмучені і навіть вибачаються перед фанатами, як Трубін. А кому єдиному все чудово і все йде за планом? Мабуть, тренер забув, що скільки б разів ти не сказав «халва», у роті солодше не стане. І навіть якщо він сто разів повторить про ідеальну структуру гри, люди все одно мають свої очі.

Таке враження, що минулої осені у збірній щось зламалося. Вона перестала грати так, як робила це останні кілька років. А частина вболівальників і далі живе минулими відчуттями, коли на це було приємно дивитися. Тепер же команда Шевченка мучиться на полі, як це було проти Франції, Фінляндії, Казахстану та Бахрейну, але ми й досі переважно живемо минулим і вперто не хочемо сказати собі правду, що тієї команди більше немає. Скажіть, а для кого чи для чого працює тренер, якщо немає ні результату, ні красивої гри, зате ми маємо «структуру» та «компактність»? Важко це все. Хотілося б дуже помилятися, але наш максимум на Євро - це перемога над Північною Македонією та нічия з Австрією, виповзання з групи, а далі гранд в 1/8 фіналу і виліт. Хоча Македонію теж потрібно перемогти, адже ця команда явно сильніша за Бахрейн. Але чого так сумно? Потрібно радіти! Тренер же побачив структуру!

Читайте також: Зінченко отримав чемпіонські бутси з прапором України

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com