Староста Сергій Ковальчук як може втішає Світлану Панасівну.
У Пнівному багатодітна сім’я залишилася без даху над головою
У цьому селі на Камінь-Каширщині серед білого дня вогонь знищив дерев’яну хату. Погорільцям дала притулок Ольга Панасюк – родичка матері чотирьох доньок Світлани Пугач
«Слава Богу, що всі живі»
Біда сталася 11 травня. Із соцмереж та телефонної розмови із старостою Пнівненського старостинського округу Сергієм Ковальчуком знала, що люди (односельці й не тільки) взялися за збір коштів, аби допомогти багатодітній сім’ї, яка опинилася в скрутному становищі. Коли через тиждень після пожежі була у Пнівному, то застала сумне видовище: там, де ще недавно стояла хата, лежала купа цегли і ще міцних, але обгорілих брусів, з яких колись був зведений дім. Тут працював трактор із ковшом і чоловіки, які розчищали місце від залишків будівельних матеріалів. Із болем в очах дивилися на все це господиня обійстя, її доньки. Як розповів староста, допомогу технікою й людьми надав власник КП «Пнівненське» Іван Фарина (серед них був і Сергій Бігун — співмешканець Світлани Пугач, як жінка його представила, батько її доньок — 17літньої Марійки, на два роки молодшої Оксани та близнят Іванки й Богдани, яким по 11 років).
Про той чорний день Світлана Панасівна розповідає:
— Післяобідньої пори ми з Оксаною були на городі, що неподалік від хати. Коли Іванка й Богдана вернулися зі школи, то, залишивши в кімнаті сумки, прийшли до нас. «Мам, ми хочемо купити морозиво», — попросили. «Ну йдіть», — я їм на це. І вони відправилися в магазин. А як за кілька хвилин глянула в бік свого будинку, то побачила вогонь. З веранди почалася пожежа. Оксана не розгубилася. Швиденько викликала рятувальників.
За висновком спеціалістів, причина загоряння — замикання електропроводки.
Менш як за 10 хвилин на місце прибула машина місцевої пожежної охорони села Пнівне, але будинок уже стояв без даху. Вогонь гасили ще й підрозділи з Брониці, КаменяКаширського. На допомогу прибігли односельці. Вдалося витягнути на двір шафу — вона непридатна, як каже Світлана Панасівна, але хоч не без одягу залишилися погорільці. На загорожі висіли килими, які не згоріли, але, мабуть, були залиті водою під час гасіння. А от електропобутова техніка, зокрема холодильник, пральна машина, телевізор — непридатні. Правда, жінка згадує про це лише мимохіть, бо, як тут же наголошує, головне, що всі живі. За висновком спеціалістів, причина загоряння — замикання електропроводки.
— Це батьківська хата. Вона — моя ровесниця, — продовжує Світлана Панасівна, — і в очах на якусь мить просвітліло — певно, від теплих спогадів, пов’язаних із рідною оселею, в якій прожила багато літ. — У 1973 році її збудовано, але спочатку ми не перебиралися — жили в старенькій хатині. Мої ж доньки народилися й виросли вже тут.
Будинок був великий — чотири кімнати, кухня, веранда. Всім місця вистачало. Зовсім недавно пекли паску. Звичайно ж, і гадки не мали, що востаннє замішують тут святий хліб. З цього приводу жінка говорить:
— Діти так і кажуть: «Добре, що хоч Великдень відсвяткували в своїй хаті». І в наступні після Пасхи вихідні Марійка з Луцька приїжджала додому (вона вчиться на другому курсі педагогічного коледжу). Торт пекла. Весело в домі було. Хто б міг подумати, що сьогодні стоятимемо біля пожарища…
«Надія на людей і благодійні організації»
Багатодітна мати Світлана Пугач — інвалід дитинства. Дякувати медикам, після операції (у неї спинномозкова грижа) ходить, а це, як висловився один із лікарів, один випадок із тисяч. Живе жінка з дітьми на свою пенсію та соціальну допомогу як малозабезпечена. Ясно, що самій їй з біди, яка спіткала, не вийти. Вона вдячна двоюрідній сестрі Ользі, котра прийняла у свою хату, і, звичайно, людям, що долучилися до збору коштів на нове житло.
Ситуацію, в якій опинилася багатодітна сім’я, коментує староста Сергій Ковальчук:
— При сучасних технологіях, якби були гроші, то, маючи матеріали, бригада спеціалістів звела б хату за пару місяців. Люди відгукнулися на біду, але поки що не відомо, скільки вдасться зібрати грошей. Надіємося на допомогу благодійних організацій. Мені телефонують з цього приводу, але не з усіма хочу й говорити. Адже буває, що дзвонять і допевняються паспортні дані погорільців. А я боюсь, аби якісь нечисті на руку шахраї не вкрали й того, що вдалося назбирати. Такий гіркий досвід відомий. На жаль, не всім можна довіряти. Тож я кажу потенційним благодійникам, щоб привозили гроші чи скидали на номер банківської картки, який з перших днів після пожежі є в соцмережі.
Читайте також у нас: Дитина з волинського притулку: «Винесу мамі котлетку, бо вдома нема що їсти» (Відео).
Старостинський округ коштами не розпоряджається, оскільки, за словами Сергія Ковальчука, всі відрахування тепер ідуть в КаміньКаширську громаду. А вже там вирішують, як їх використати, де вони потрібніші. КаміньКаширська міська рада в травні уже не може надати погорільцям матеріальну допомогу — обіцяють на наступний місяць. Але ж, до речі, цьогорічної весни в районі згоріла не одна хата. Тож сподіватися, що це буде якась значна сума, не доводиться.
Одне слово, надія на людей і благодійні організації, які відгукнуться, коли до них, як сказав староста, донести інформацію. Що ми й робимо. Хочеться, щоб усі почули про біду сім’ї із села Пнівне й допомогли їй. Номер картки ПриватБанку, на який можна перерахувати гроші, 4149499143364766.
