«Мудрий тесля» навчає чоловічої справи хлопчиків, які ростуть без батька

«Коли війна змусила нас переїхати, ми з родиною освоїлись у Черкасах. Там я дізнався, що одна із протестантських церков у місті щороку організовує місіонерські поїздки. У 2016 році я вирішив приєднатись до цієї групи і ми поїхали в Кенію. Там зранку займались будівництвом нової кухні та їдальні, а іншу половину дня присвячували дітям — ​грали з ними, проводили розважальні програми чи табори, — ​згадує Андрієць. — ​У 2017-му я вже вдруге поїхав в Африку. Цього разу ми зводили недільну школу. Там бачив, як старші діти грали у футбол, а на спинах були прив’язані немовлята. Це їхні менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює. Саме ця місія перевернула моє світосприйняття. Тож повернувся з думками про те, що маю служити людям. Адже проблема дітей, які ростуть без батька, актуальна і в Україні».

Чоловік сам добре знає, як це бути маленьким хлопчиком без батьківської любові. Тато Віталія залишив сім’ю, коли йому виповнилось два роки.

Чоловік сам добре знає, як це бути маленьким хлопчиком без батьківської любові. Тато Віталія залишив сім’ю, коли йому виповнилось два роки.

«У мене не було світлини батька, я його ніколи не бачив. Вони з мамою розійшлись і все, що я маю, — ​одну фотографію. Тому переживав, як же буду спілкуватись зі своїм сином, і не знав, що я, як тато, маю йому передати, — ​розповідає пан Віталій. — ​Виявилось, що у кожного з моїх приятелів дитинство також пройшло без батька. Тому ми разом почали думати про те, як нам самим не проґавити цей час батьківства та не втратити зв’язок із власними синами. Так виникла ідея створити простір, де б могли займатись із хлопцями, щось майструвати, а вони б отримували досвід дорослого чоловіка. Ми звернулись до церкви і нам виділили приміщення. Почали зносити з дому якісь інструменти і проводити перші заняття. Про нас дізнались мами, бабусі і привели своїх синів. За місяць сформувалось уже дві групи».

Тепер майстерня стала настільки популярною, що часто дітям доводиться чекати, коли з’явиться місце.

«Усі заняття — ​безкоштовні. Зараз до нас ходять 40 хлопців, які поділені на п’ять груп. Ми сфокусувались на віковій категорії 6–14 років. Бо молодшим ще не цікаво щось майструвати, а старші захоплюються телефоном чи комп’ютером. Заняття у нас поділені на дві частини. Перша — ​духовна, коли ми розмовляємо. Я ділюсь своїм досвідом з життя, розповідаю різні біблійні притчі, вчу приділяти увагу сім’ї, а не бути просто споживачем. Хочеться, щоб вони відчували себе частиною своєї родини, свого міста. Потім наступні півтори години ми щось створюємо. Це можуть бути табуретки, підставки, годівнички, вішалки, драбинки — ​те, що можна забрати додому і використовувати у побуті. Також ми вчимось паяти, робимо сигналізації і ліхтарі», — ​ділиться своїми здобутками засновник майстерні.

Ми сфокусувались на віковій категорії 6–14 років. Бо молодшим ще не цікаво щось майструвати, а старші захоплюються телефоном чи комп’ютером.

За ці три роки про «Мудрого теслю» дізналися не тільки в Україні, а й за кордоном. Тепер Віталію пишуть з різних куточків нашої країни і навіть з Естонії: «Просять розповісти, як вдалося реалізувати ідею, що хотіли б мати таку майстерню у своєму місті. Думаю, саме зараз такий час — ​ділитися досвідом, щоб дедалі більше хлопців у Черкасах і по всій Україні вчилися працювати своїми руками, головою і своїм серцем».

Також Віталій Андрієць уже шостий рік поспіль організовує благодійну акцію «Дар Різдва»: «Ідея в тому, що кожен може взяти коробочку і наповнити її за списком, а потім доєднатися до команди, яка розвозитиме подарунки для дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей, сиріт та дітей воїнів АТО».

За матеріалами shotam.info, day.kyiv.ua, gazeta.ua.

Ольга ВЕКЕРИК.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.