«Першою виклав арію князя Ігоря. Начебто нічого так звучить, як то кажуть, талант не проп’єш».
Далекобійник із Донецька своїми піснями про Путіна завоював інтернет
Для того, щоби його баритон почули мільйони, українцю Вадимові Дубовському (на фото) довелося пройти непростий шлях: від злиднів 1990-х, коли місяцями не отримував зарплату в Національній академічній капелі «Думка» і співав у переході біля метро Петрівка, до еміграції у США. Від будівельника і столяра в Чикаго — до американського далекобійника
Освоївши водіння вантажівки, Дубовський одного разу записав свій спів, яким розважає себе в рейсах, і виклав відео в YouTube. Сумарно його ролики подивилися понад вісім мільйонів разів (!), пише «Українська правда».
Популярність прийшла до Вадима в 2014 році, коли він ударив сатирою по РФ і Путіну. Українець почав переробляти радянські пісні, марші та гімни на свій лад, викликавши хвилю гніву у тих, кого до окупації Криму і початку війни на його рідному Донбасі він вважав своїми братами.
Любов до музики, до співу — виключно заслуга мами. Вона завжди співала українські народні пісні. Від неї я вперше почув «Ой не світи, місяченьку».
Сьогодні Вадим Дубовський продовжує колесити дорогами Америки, виспівує за кермом арії та улюблені українські пісні.
– Я народився в Донецьку в 1964 році. Батьки на той час були лікарями-психіатрами, — розповідає Вадим. — Тато мій із Ростовської області, з хутора Максимів, який одразу за українським кордоном. Там бабуся моя похована, там і дід мій. В тій місцевості говорили на такому зросійщеному суржику. Коріння моєї мами з Київщини. Любов до музики, до співу — виключно заслуга мами. Вона завжди співала українські народні пісні. Від неї я вперше почув «Ой не світи, місяченьку».
…У 2002 році я втретє поїхав на гастролі в Америку (з капелою «Думка». — Ред.), там мав візу на пів року. Залишився, думав за декілька місяців щось зароблю, але порушив візовий режим (сміється. — Авт.). І вже потім, через декілька літ, легалізувався. Отримав «зелену карту» та, врешті, американський паспорт.
Я працював будівельником, був теслею, встановлював меблі, кухні, шафи… Серйозно зайнявся вивченням англійської, засів за талмуди про вантажівки, вивчив теорію, склав усі іспити та отримав права водія великого трака зі спальником, який їздить по всіх 48 штатах.
Канал на YouTube я заснував ще в 2007 році, там таке було, забавки. Знімав, як проходили українські фестивалі в Чикаго. Як ми їздили кудись на шашлик. Коли став далекобійником, просто співав у кабіні свого трака, нічого не писав, нікуди не викладав. 2013-го я купив собі перший смартфон — і ось тут, як у тому анекдоті про Василя Івановича та Пєтьку, карта повалила. Я спробував записати, мені сподобалося.
До речі
В Перу у туристичному місті Мачу-Пікчу на Вадима Дубовського накинувся агресивний росіянин через футболку з написом «Путін — х…йло». Нападника затримала поліція.
З пісні слів не викинеш:
«В Москве, в Красноярске,
В Хабаровске, в Сызрани
Лохи уверены: им повезло,
Что правит паРашей
Опять переизбранный
Карлик лысеющий
Путин-х…ло».
(уривок з «Гімну
антирашистів».)
Пряма мова
Далекобійник про Президента Володимира Зеленського:
Я Зеленського не тільки на логічному, а й на емоціональному рівні не сприймаю. Я бачив його жарти в Юрмалі: він нівечив усе те, що було дороге, миле, патріотичне. Нівечив ще до президентства. І прийшов на цій протестній хвилі. Це просто інформаційний потік почав вішати людям локшину. Мені дуже шкода.
Із Зеленським трапилося те ж саме божевілля, що в Америці з Трампом. Я такий же антитрампіст, як і проти Зеленського. Все це позерство, відосики, Twitter. Жах! Хочеться бачити при владі людину адекватну, притомну, розумну, вольову.
Євген РУДЕНКО,
pravda.com.ua
