Вчімося...
Вони мають знати, чого ми очікуємо
— Щось не бачу, що підлогу підмітали. — Ну мам, ти ж казала прибрати на кухні
За час спілкування зі своїми дітьми я не раз помічала, що їхні уявлення про певне завдання чи про поведінку в обставинах, які часто повторюються, дуже відрізняються від моїх. Іноді це викликає подив, іноді — роздратування, а бувають і гірші емоції. Цієї проблеми уникнути можна, якщо постійно собі нагадувати, що сказане часто звучить неоднозначно. Тим більше, діти схильні взагалі спрощувати те, що чують, бо їхня можливість сприймати інформацію зовсім не така, як у дорослих. Тобто у моєї дочки уявлення про прибирання на кухні були геть не такими, як я хотіла. Спершу я не розуміла, аж поки подія із маленьким сином не розставила промовисті крапки над «і». Якось мій чотирирічка після домовленості, що мультики будуть після того, як гарненько збере іграшки, гордо покликав маму дивитися, який сюрприз приготував. Він з усмішкою чекав похвали, а я у цей час скептично оцінювала гору солдатиків і машинок посеред килима. Позбирав, але не туди! З іншого боку, я не уточнила, що все має бути в коробці. Це побутовий приклад, але є й гостріші. Приміром, можна сказати підлітку: «Довго не гуляй». Неточне «довго» — привід для конфлікту.
Свої вказівки, очікування потрібно формулювати чітко — як правило у підручнику. Тоді діти розумітимуть, що від них вимагають, а батьки не матимуть потреби прискіпуватися й робити зауваження, які дуже утруднюють приязні взаємини. Є тут і нюанси: буває, що дорослому здається усе зрозумілим, тож він нічого й не пояснює, а потім свариться за пустощі. У вихідні довелося спостерігати, як сусідські дітлахи, які приїхали до бабусі в село, отримали на горіхи за те, що товклися в пшениці. Для хлопців скандал був як грім серед ясного неба: вони були впевнені, що бігають по розкішній травичці.
Авторка книги для батьків «Щасливе виховання без надмірного контролю» Кетрін Перлман узагалі відстоює позицію, що дорослі мають пояснювати дитині, чого від неї чекають, у будь-якій ситуації. Звісно, залежно від віку сина чи доньки. Йдете в супермаркет — ваші менші чада мають знати, що нічого хапати з полиць не можна, до скляних пляшок — не підходити, а старшим не завадить усвідомити, що для себе можуть вибрати ласощі одного виду і не дорожчі за певну суму. Чекаєте друзів — налаштовуйте дітей, що вони повинні дати вам можливість поспілкуватися спокійно. Кетрін Перлман радить повідомляти про свої очікування й одночасно про те, що станеться, якщо вас не слухатимуть: за погану поведінку позбавляють приємних заохочень. Я користуюся цим давно, тож мій син, буває, сам перепитує: «А якщо не буду цього робити, ти залишиш мене без вечірньої казки?». Читання книжки є для нього великою цінністю, й він старанно турбується про те, щоб цей пункт не зникав із нашого плану.
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й усе ще щось винаходять, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025,
м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО,
мама
