Черга за його шедеврами – на кілька років вперед!
Керамічні квіти українського архітектора прикрашають оселі найбагатших людей світу
Володимира Каневського знають як підкорювача порцеляни. Майстер виготовляє з неї квіти, як дві краплини води схожі на створені природою, і називає їх… скульптурами
У1949-му в Харкові народився хлопчик, якого назвали Володимиром. Його батьки й не здогадувалися, що через роки про нього як про українського емігранта, який творить шедеври, писатимуть найпопулярніші видання світу. Тим часом мама з татом змушували його добре вчитися, займатися в дитячій художній школі та врешті — обрати «корисний» у Радянському Союзі фах архітектора, хоча хлопець хотів стати фізиком…
Минуло 70 років. За цей час Володимир Каневський переїхав до Америки (наприкінці 1980 х, коли втомився оформляти плакати) й підкорив унікальну вершину — став майстром порцелянової флористики. Ті, хто бачив його роботи зблизька, кажуть, що гілочку бузку від Каневського відрізнити від природної можна лише за запахом. Мало того, що він уміло передає делікатність кожної пелюсточки, то ще й дбає, аби букет мав наче натуральну прив’ялість окремих частинок чи надломлену гілочку. Сам Володимир дуже любить робити конвалії. А з того, як розповідає про своє сприйняття квітів, зрозуміло, що й бачить він їх інакше, аніж будь-хто з нас:
Мало того, що він уміло передає делікатність кожної пелюсточки, то ще й дбає, аби букет мав наче натуральну прив’ялість окремих частинок чи надломлену гілочку.
— Я дуже їх люблю: коли потрапляю в ботанічний сад, то від хвилювання у мене аж дух перехоплює. Розібрати квітку, відсканувати, сфотографувати, подивитися на неї із середини — після такого я відчуваю себе щасливим.
В одному з інтерв’ю американським медійникам майстер показує букетик конвалій із пошкодженим листочком. Один із перших таких якось купив модний дизайнер Валентино. Торік американська влада замовила і відправила їх як подарунки лідерам країн «Великої сімки», які збиралися через пандемію онлайн. А дружина попереднього американського Президента Меланія Трамп під час офіційного візиту вручила порцелянову троянду від Каневського японській високопосадовиці.
Визнання Володимир сприймає спокійно. Можливо, через те, що дійсно заслужив його, долаючи злидні, переживши розлучення, оскільки дружина не витримала перевірки «темною смугою», та численні поразки. Успіх прийшов до нього в 50 років!
Згадує, як по приїзді в Америку зрозумів, що за фахом не влаштується, й почав шукати роботу. Натрапив на оголошення про потребу у квітах із порцеляни і за півтора місяця опанував новий фах: купив за 300 доларів пічку й узявся експериментувати. На паяльник (для стебел) грошей не мав, тож з’єднував металеві частини просто над газовою плитою. Майстер розповідає, як ночами чергував біля пічки:
— Тоді я зробив абсолютно страхітливу гвоздику синього кольору з металевим стеблом, на якому була пара листочків. Наступною квіткою була конвалія, яка просто розсипалася в грубці. Я дістав ті шматочки порцеляни і зробив з них маленьку конвалію…
Володимир Каневський заперечливо махає руками, коли його порцелянову красу порівнюють із рукоділлям. Він каже, що це суто інженерна справа. Ділиться, що порцелянова глина — дуже примхливий матеріал з «поганим характером» і незмінно та по-особливому говорить про свою прихильність до царства квітів:
— Я люблю їх тому, що вони мають логічну структуру. Це як архітектура. Внутрішня будова квітки — як у добротної будівлі.
А ще запевняє: де б не був, пояснює всім, що він з України, за якою дуже сумує…
Олена КАЛЕНЮК
За матеріалами ukrainian.voanews.com, 24tv.ua, khm.depo.ua.
Читайте також: Як робити троянди, коваль підгледів у кондитера
