Появу сім’ї нового типу зафіксували на фото.
Чому мама першої на Волині патронатної сім’ї мусить вести щоденник
Подружжя із Володимир-Волинського району зважилося брати дітей із родин, які переживають складні обставини, на тимчасове виховання
Надія та Олександр Степанюки із Дігтева створили першу в нашому краї сім’ю, що називається патронатною. Вона вирізняється тим, що неповнолітніх певна родина приймає тимчасово. Законодавчо визначений термін — від 3 до 6 місяців, поки рідні батьки не подолають складних обставин або ж проблему не вирішить суд.
Надія Олександрівна із чоловіком, не маючи власних дітей, свого часу створили прийомну сім’ю для осиротілих братика й сестрички з одного із сіл свого району. З часом прихистили під свої крила ще…вісьмох дітей із різних куточків України. Тепер багатодітна мама розповідає, що зацікавилась створенням патронатної сім’ї випадково, почувши про неї в службі у справах дітей, куди звернулася по довідку. Після того збирали необхідні документи, проходили три-етапне спеціальне навчання в Івано-Франківську й нарешті отримали необхідні рекомендації. Керівниці служби у справах дітей виконкому Володимир-Волинської міської ради та центру соцслужб Лілія Сидорук і Вікторія Юхимюк займалися організаційними моментами, узгоджували подальший супровід родини, і врешті у просторому затишному будинку Степанюків урочисто відбулося підписання угоди про патронатну сім’ю. Одразу ж подружжя зустріло двох перших дітей. Дівчаток 6 і 12 років забрали від рідних батьків через складні обставини та поселили в Рожищенському притулку для неповнолітніх, а тепер вони житимуть у тимчасовій сім’ї. Участь у цій події міського голови Ігоря Пальонки, який приїхав з подарунками, тільки підкреслила її вагу й особливість.
Надія Степанюк запевняє, що місце у їхній великій родині знайдеться усім.
Вікторія Юхимюк у коментарі нашому виданню пояснила, що поява патронатних сімей в Україні є пріоритетним завданням:
— Триває реформа інтернатної системи, притулків. Пріоритет надається сімейним формам виховання. Таким чином дитина не ізольована: живе в родинному колі, бачить реальне життя, засвоює сімейні цінності.
Патронатні вихователі — це цілодобова робота. Її оплачують, враховують стаж. Але й вимоги до людей, які беруться опікуватися дітьми з непростою долею, високі: аналізують усе, навіть стан здоров’я. Подружжя Степанюків у цьому сенсі шанують за те, що з любов’ю й відповідальністю ставляться до прийомних 10 дітей. Притому Вікторія Юхимюк розповіла, що фахівці соціальних служб все одно постійно навідують їх, як вимагає закон:
— Ми в них по 2–3 рази на тиждень. Спілкуємося із сусідами й з тими дівчатками. Якби їм щось не подобалося, діти б, звичайно, про це казали. Патронатні вихователі привозять до нас сестричок на зустрічі з біологічними батьками. (Працюємо над вирішенням їхніх складних обставин.) У разі потреби телефонують. Кожна з дівчаток має свою кімнату (але сестрички захотіли бути разом), їм купили особисті речі, є шафа, комп’ютери. Такого вони не мали ні в своїй сім’ї, ні в притулку, де мешкали 1,5 місяця.
Надія Степанюк веде щоденник, у якому записує все, що стосується дівчаток: з чим вони звертаються, проблеми, свої спостереження. Така вимога до патронатного вихователя.
Надія Олександрівна ж запевняє, що місце у їхній великій родині знайдеться усім, й поки що замість рідної мами готує до медогляду меншу дівчинку, яка цього року піде в перший клас.
Читайте також: Мати просила вимкнути телефон: дівчинка-підліток розповіла, як у неї влучила блискавка в домі.
