Критика без образ, або Коли варто притримати язика за зубами
Ідеальних не буває. Не секрет, що іноді набагато легше побачити і засудити чужі недоліки, ніж зізнатися у власних. Навіть самій собі. Тому, якщо вирішили вказати подрузі на недоліки — у характері, поведінці, манері одягатися, — спочатку подумайте, у якій формі це піднести, щоб не образити. Отже, декілька золотих правил критики
Не дозволяйте собі критично висловлюватися, коли ви схвильовані, роздратовані чи, як то кажуть, не в дусі.
Поставте себе на місце людини, яку ви критикуєте і подумайте, чи вам би сподобалося зауваження на кшалт: «Я завжди підозрювала, що з твоїм характером у тебе з ним нічого не вийде!».
Ніколи не критикуйте близьку вам людину у присутності сторонніх. Не підкріплюйте і без того образливе висловлювання узагальненнями: «Це не тільки моя думка. Над тобою всі сміються».
Я завжди підозрювала, що з твоїм характером у тебе з ним нічого не вийде!»
Якщо вже й доводиться говорити про щось неприємне, намагайтеся об’єднати критику з добрими побажаннями. Наприклад, замість того, щоб фиркнути: «Про що ти думала, коли цю спідницю надягала? У таких п’ятикласниці ходять!», зробіть наголос на «тобі це не личить», «у брюках тобі значно краще». Чи, приміром: «У тебе ж таке гарне густе волосся, може, варто спробувати зробити стрижку?».
І все-таки, якщо ви образили подругу необдуманим зауваженням, зробіть перший крок до примирення. Поясніть, що ляпнули, не подумавши, і попросіть пробачення.
Читайте також: Волинянкам порадили, як їсти шоколад і худнути
