Більшість «продавців» свого тіла помирають або ж стають інвалідами.
20-річний наречений продав нирку, щоб відсвяткувати весілля
На Львівщині юнак хотів порадувати кохану шикарною церемонією одруження. Виїхав на заробітки, привіз 15 тисяч доларів. Весілля справили, а через місяць парубок помер. Лише тоді рідні побачили на його тілі шрам від видаленої нирки. Кому й де юнак її продав, встановити вже було неможливо
Віддав орган — купив годинник
«У мене кредити були. Невеликі, але роботи не мав. Ось і розмістив оголошення», — розповідає інший учасник незаконної трансплантації, житель Запоріжжя Євген. Два роки тому на одному із сайтів він дав об’яву про те, що продасть нирку. На пошук покупця пішло пів року. Після того, як на нього вийшли трансплантологи–посередники, всі документи й аналізи підготували за два місяці.
«Мені там зробили довідку, що я родич того, кому нирку пересадили. Півтора року вже пройшло. Обіцяли 3 млн рублів (1,1 млн грн. — Ред.), а заплатили всього 900 тис. (335 тис. грн. — Ред.). Обіцяли оперувати в Москві, але потім довелося за свій рахунок летіти до Іркутська. Говорили, що буде реабілітація за їхній рахунок, що зможу перебувати в лікарні, але вже наступного дня після операції сказали, що потрібно платити і за перебування в медзакладі», — скаржиться донор Євген.
Операція проходить за принципом: головне — отримати орган, а не подбати про пацієнта.
Повернувшись у рідне Запоріжжя, чоловік звертатися до лікарів побоявся. Адже як пояснити, чому зникла нирка? Із заробленої суми додому він привіз 290 тис. грн. Решту грошей витратив на ліки, транспорт. «Мені дуже хотілося купити годинник Maurice Lacroix. Це швейцарський. Дорогий дуже. У мого дядька такий був…» — говорить він.
Думають, що їх знайдуть справжні лікарі і озолотять
У соціальних мережах нині можна побачити сотні оголошень із заголовками «Продам нирку». У них українці залишають свої номери телефонів із надією, що їх знайдуть справжні лікарі, виріжуть орган і виплатять чималу суму. Запобігати таким випадкам, визнають у поліції, складно. Продавати свої органи українці їдуть до Еквадору, Косова, Азербайджану, і це ускладнює розслідування. Та й, власне, про операцію «торговці» майже нікому не розказують, адже вони отримують за це гроші: від 3–х до 15 тисяч доларів за нирку, частину печінки чи кістковий мозок. Величезна для більшості «продавців» сума — насправді лише десята частина реальної вартості нирки.
Якщо легальна пересадка у хорошій клініці — це завжди майже 100–відсотковий успіх, то нелегальна — прямий шлях донора до лікарні. Операція ж проходить за принципом: головне — отримати орган, а не подбати про пацієнта.
Майже два з половиною десятки українців щороку нелегально продають власні органи. Більшість таких «продавців» помирають або ж стають інвалідами. Борги, бажання швидких грошей, моральні проблеми та звичайні лінощі — саме це спонукає людей робити товар зі своїх органів. Але якщо легальна пересадка у хорошій клініці — це завжди майже 100–відсотковий успіх, то нелегальна — прямий шлях донора до лікарні. Операція ж проходить за принципом: головне — отримати орган, а не подбати про пацієнта. «Не думаю, що донори проходять повне обстеження і повний реабілітаційний курс», — зауважив директор координаційного центру трансплантації клітин і органів Руслан Салютін.
Наталка ЧОВНИК.
За матеріалами obozrevatel.com, gazeta.lviv.ua.
