Микола Левченко, Андрій Портнов та Максим Кіріндясов (зліва направо) не захотіли залишитись в любій їм Росії, а везуть із собою «рускій мір» в Україну.
Чому в Україну повертаються люди, які її ненавидять?
Усілякі українофоби, які після Майдану дременули в Росію, потягнулись назад «Какая разніца»?
19 травня 2019 року, напередодні другого туру президентських виборів, в Україну повернувся одіозний соратник Януковича, відомий україножер та антимайданівець Андрій Портнов. В останні три роки він розгорнув тут бурхливу діяльність, деякі ЗМІ стверджують, що у співпраці з Офісом Зеленського.
А цими днями з Росії в Україну прибув ще один втікач — колишній народний депутат від Партії регіонів Микола Левченко, який відкрито виступав за знищення української мови («це мова фольклору, і з наданням статусу державної російській необхідність говорити українською просто відпаде») та проти незалежності України («всі три східнослов’янські країни мають возз’єднатися»).
Шкода тих тисяч загиблих, які полягли за країну, а ця й інша нечисть на сьомий рік повертається назад, бо ми тоді, напевно, належним чином не задокументували їхню злочинну діяльність.
«Саме Микола Левченко 28 лютого 2014 року допоміг Павлові Губарєву озвучити свій «ультиматум» на сесії Донецької міської ради. Після цього в Донецьку почалися заворушення, які пізніше переросли в бойові дії», — нагадує журналіст Денис Казанський.
Повернення одіозного українофоба стало можливим через те, що проти нього закрили в Україні усі кримінальні справи. До речі, рік назад, очевидно, вже знаючи про своє можливе повернення, Левченко погрожував головному редактору українського видання НВ Віталію Сичу, пообіцявши йому «использовать ваш тупой собачий рот вместо унитаза».
Тим часом ексзаступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін звернув увагу на прибуття в Україну ще однієї неоднозначної особи: «На сьомий рік війни з терористами РФ повернувся і поновився в поліції колишній начальник міліції Донецька (Максим Кіріндясов. — Ред.), який після захоплення міста терористами в найважчі часи 2014 року покинув тисячі своїх підлеглих і звільнився, бо «тяжко захворів»… Шкода тих тисяч загиблих, які полягли за країну, а ця й інша нечисть на сьомий рік повертається назад, бо ми тоді, напевно, належним чином не задокументували їхню злочинну діяльність», — повідомив він.
Читайте також у нас: Те, що вчора відбувалось на каналі Коломойського+Медведчука=Зеленського, – це пекло.
В’ячеслав Аброськін також додав: «Кілька днів тому мій товариш запропонував забути цього поновленого колишнього начальника міліції Донецька і йому подібних інших — «нехай живуть». Тоді я йому жорстко відповів, що його та інших забути я можу, але тих голодних змерзлих дітей у Дебальцевому — ніколи, ніколи трупи вбитих людей в автобусі на блокпосту «Бугас», ніколи трупи людей на вулицях Маріуполя під час розстрілу мікрорайону Східний. Ніколи не забуду, як масово відмовлялися виконувати мої накази міліціанти з Донецька, бо завдяки таким, як їхній колишній керівник, вони втратили віру в керівництво, ніколи не забуду тисячі зламаних доль міліціонерів. Ні, не забуду».
За даними джерел видання Цензор.НЕТ, полковника міліції, колишнього начальника Донецького міського управління МВС України Максима Кіріндясова поновили на посаді в управлінні карного розшуку ГУ НП у Донецькій області.
Василь КІТ.
