На Волині втопився 12-літній підліток. Чи можна було не допустити трагедії?

Інтригуюча і відлякуюча назва одного з найпотужніших джерел у верхів’ї Турії. Тут річка в’ється вузенькою стрічечкою, через яку подекуди можна переступити. Живиться вона багатьма джерелами, але лиш одне з них у межах села Затурці іменується Безодня (тобто дуже глибоке, «без дна»). Назва давня, навіть історична. Згадують її географи, історики, краєзнавці у своїх дослідженнях і спогадах. В експозиції Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського є фото останнього власника родинного маєтку, відомого вченого Станіслава Липинського зі своїми дітьми на відпочинку біля джерела — ​невеликої за площею обгородженої водойми.

Пригадується і власне дитинство у 1960-х. Повертаючись з Ліпінщини (лісу за селом) у спекотну літню днину із суницями, діти завжди зупинялися біля Безодні напитись чистої, як сльоза, води.

Отже, це джерело жило своїм давнім природним життям, та її величність Людина намагається все підкорити собі. Якось із невідомих причин його почали розкопувати меліоратори. Згодом, уже в часи Незалежності, сесія Затурцівської сільської ради прийняла рішення передати джерело в оренду на 10 років місцевим бізнесменам. Ті нібито мали розводити там форель. Працювали екскаватори, розкопуючи заповідну територію, ставки обгородили металевою сіткою, навіть підвели освітлення і почепили табличку про заборону сюди заходити. Через деякий час видри виловили елітну рибку, і все заросло очеретом та осокою…

Відповідальність — ​не лише на сім’ї, а, насамперед, на тих, хто мав би забезпечити надійну охорону об’єкта.

Та ось утворили громаду з понад 20 сіл із центром у Затурцях. Обрали нових керівників ради. Здавалося, мали б відбутися відчутні зміни. Проте нова мітла мете… по-старому. Бо навесні вже цього року знову було вирішено продовжити оренду урочища Безодня, кажуть, на 5 літ. І знову почалися водно-земляні роботи. Копали глибоко (до 7 метрів), руйнували природоохоронну зону. І площа орендованої території — ​тепер більша…

Отож повернемося до трагедії, що сталася 3 червня. Десь там узявся човен, на якому нібито плавали хлопчаки (він лежить догори дном і досі). Звісно, у цьому віці їм усе цікаво. Але чого ж тепер не обгороджена небезпечна територія? Чому підлітків, які туди прийшли, не було кому застерегти від небезпеки? Так, загибель дитини — ​це трагічна випадковість, якій, однак, можна було б запобігти. Але хіба від цього легше рідним? А дорікати людям, які тяжкою працею заробляють на прожиття, про недогляд дитини-підлітка — ​просто жорстоко. Бо відповідальність — ​не лише на сім’ї, а, насамперед, на тих, хто мав би забезпечити надійну охорону об’єкта. І хай би замість питань про поділ землі та розкопування джерел сільська рада прийняла рішення і знайшла кошти на перекриття тієї маленької частини двоквартирного будинку, де мешкає родина загиблого хлопчика. А це — ​кімнатка і кухня на чотирьох дорослих людей трьох поколінь, серед яких — ​інвалід АТО!

Читайте також: Двоє маленьких дітей провалились у вуличний туалет: старша дівчинка померла, а її брат – в реанімації

Я не суддя. І навіть не маю спеціальної юридичної освіти, як наші місцеві чиновники. Але як громадянка маю право звертати увагу на дії нинішнього керівництва і його служб щодо дотримання законності і проявів елементарного людського співчуття. Бо навіть достойне спорядження в останню путь хлопчика за рахунок місцевих бізнесменів не знімає з них відповідальності за цю безглузду смерть.

Страшно, коли топонімічний термін-гідронім Безодня перетворюється на безодню історичного безпам’ятства, екологічного безкультур’я.

Наталя ГАТАЛЬСЬКА,
старша наукова співробітниця Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського, просвітянка

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.