«Я тону в тих очах. А що було б, якби він дозволив мені наблизитись…»
Романтична історія на вечір: «Я хочу цілувати його ідеально красиві пальці, які могли б доторкатись до мене…»
— Кохання — воно, як богиня-гепард Мафдет, що біжить лезом ритуального ножа, аби видерти кігтями твоє серце і подарувати його комусь, кого ти любиш, — кажу просто сама до себе, поки розчиняється цукор у вранішньому капучино. Ранок стоїть холодний і чистий, цвіт з абрикосів облітає, нагадуючи про нещодавні заметілі, і в цьому пелюстковому вирі десь здалеку звучить дивна музика — скрипка і клавіші. Таке відчуття, ніби ми не в саду, а у храмі
Демон повільно наливає собі червоне вино, в нього це виходить якось аж урочисто на контрасті з білим цвітом дерев. Він салютує мені бокалом, одним ковтком випиває вино і розбиває бокал об бруківку. На мій здивований погляд відповідає, усміхаючись:
— Ти сьогодні схильна до драматизацій. Я теж.
Він встає, аби принести інший бокал, а ми з Ангелом, мовчки перезирнувшись, продовжуємо кавувати.
Чи шкода мені було б того серця, якби я могла лишитися в космосі його очей і полоні його обіймів?
— Кохання, знаєш, не така вже і страшна штука, — зауважує демон, повернувшись із келихом та новою пляшкою, — воно навіть корисне, як червоне вино в обмеженій кількості, адже серцю (поки його не видерла Мафдет) не завадять тренування, як і організму в цілому — викиди гормонів щастя, бо всі ці оспівані вашими поетами драми — не що інше, ніж хімія. Дофамін, норадреналін, окситоцин, щось там ще. Та без цього нудно. Хіба ні?
Він іронічно дивиться ніби крізь мене, а насправді — просто у суть речей. Наливає вина. І бісики грають у чорних безмірах його зіниць.
Я погоджуюсь:
— Без цього нудно… — І за мить додаю: — Але і розбирати це на молекули нудно теж. Коли я дивлюся в його очі — я не хочу думати, що відчуття, які пронизують мене, — це просто викид чогось там у мою кров. Я хочу цілувати його ідеально красиві пальці, які могли б доторкатись до мене, викликаючи теплі зливи в пустелях та повені у заплавах Нілу — дивне бажання, не знаю, чим і спричинене. Є така речовина, аби від вмісту її в крові хотілося убити всіх його ворогів, звести його на трон, оголосивши сином Сонця, знищити чужоземні війська, започаткувати для нього династію? Віддаватися йому, відчуваючи, як від того, що він у мені, зсуваються осі і відбуваються тектонічні процеси десь у надрах землі, де рідка гаряча лава нуртує, шукаючи вихід, а тоді вивергається, змінюючи ландшафти.
Читайте також: Щоби поцілувати кохану, «Гора» мусить нахилитися, а вона — стати навшпиньки.
Я дивлюсь в його очі — і бачу стрибок Мафдет і її кігті, націлені на моє серце. Я тону в тих очах. А що було б, якби він дозволив мені наблизитись…
Чи шкода мені було б того серця, якби я могла лишитися в космосі його очей і полоні його обіймів?
Демон вдивляється в мене пильніше, мовчки наливає собі ще вина — і ми сидимо, оточені тишею, у пелюстковому вирі. Далека музика не змовкає. Заквітчані білим дерева стоять, як величезні торшери.
— Однаково то все — лиш хімія, — підсумовує демон, завмираючи в сумнівах над порожнім бокалом. Здається, він хоче розбити і його, але стримується.
Я допиваю своє капучино, відчуваючи подихи вітру, який чомусь пахне ладаном.
— Не погоджусь. У цьому є щось іще. Мусить бути. Бо якщо тільки хімія… То з хімії в мене завжди були тільки погані оцінки…
Мафдет виривала серця грішників і підносила їх до ніг фараона
Що каже Вікіпедія У ранній єгипетській міфології Мафдет зображується жінкою з головою гепарда
Її ім’я означає «та, що швидко біжить». Мафдет уособлювала правосуддя, або швидше страту. Вона асоціювалася із захистом королівської опочивальні та інших священних місць. Також вона була захисником фараона. З тих пір, як отруйні тварини, такі, як скорпіони і змії, були вбиті тваринами родини котячих, Мафдет стали вважати богинею тварин родини котячих. Її назвали вбивцею змій. У мистецтві Мафдет показана як кішка, жінка з головою кішки або кішка з головою жінки, іноді з заплетеними косами, які закінчувалися хвостами скорпіонів. Часом її показували із зачіскою зі змій. Вона також зображувалася такою, що біжить по зброї ката. Говорили, що Мафдет виривала серця грішників і підносила їх до ніг фараона, це властиво котам, які дарують людям гризунів і птахів, яких вони вбили чи покалічили. За часів Нового Царства, Мафдет правила суддівським залом у Дуаті, де ворогів фараона обезголовлювали кігтем Мафдет. Пізніше її культ був замінений на культ Басти — іншої богині-кішки, воїна-левиці, яка була захисником фараона.
Наталка МУРАХЕВИЧ, оповідання із серії «Поки розчиняється цукор»
