«Більш грибного краю, як Карпати і Волинь, немає»

Більшість з нас не може похвалитися знаннями про ці дари лісу. Навіть ті, котрі, як то кажуть, виросли у ньому і вважають, що розуміються на них, розрізняють максимум 10–15 їхніх видів. Адже гриби — це величезне царство (в Україні, вважають науковці, є їх більш як 2000). І ще не всі описані вченими. На Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Хмельниччині та Вінниччині, регіонах, які добре знає пан Василь, їх теж чимало. Можна навіть знайти аналоги трюфелів, які так цінують за неперевершений смак гурмани. Однак людям відомі переважно гриби–макроміцети (ті, що мають плодове тіло), до яких відносяться їстівні, а також отруйні. Серед них є й такі, котрі паразитують на деревах, рослинах. Їх можна бачити у наших лісах, на полях.

— Є й невидимі, які можливо розрізнити лише під мікроскопом, — каже пан Василь. — Це гриби мікроміцети. Їхні спори проникають у середину живих організмів і можуть спричинити захворювання рослин, людей. Видів їх теж багато.

В Україні, вважають науковці, є більш як 2000 видів грибів. І ще не всі описані вченими.

У другому переробленому і доповненому виданні книги «Гриби України», матеріали для якої Василь Козак збирав із 1972 року, автор описав 262 найбільш поширені види. Читач знайде тут чимало цікавої інформації про них. Однак особливу увагу кандидат біологічних наук, еколог і лісівник приділяє усе ж звичним нам грибам–макроміцетам, які з давніх часів були для наших предків улюбленою їжею. Збираючи матеріали, волинянин поставив перед собою мету ознайомити широкий загал читачів із їстівними і отруйними грибами, які ростуть в Україні, аби любителі «тихого полювання» знали їх «в обличчя». І зокрема тими, що ростуть у наших лісах. Адже Волинь, як і Карпати, за словами пана Василя, — грибний край. У книзі міститься чимало цікавої інформації про їх будову, харчові цінності, значення у житті лісу, а також різних рецептів страв із них.

— У 1968 році я з дружиною був у Польщі, — розповідав Василь Тимофійович. – Один із моїх знайомих, знаючи про моє хобі, приніс мені рецепти польської кухні.

З часом у пана Василя зібралося їх чимало — білоруські, словацькі, італійські, болгарські, російські…Є й вже забуті способи заготовки і переробки грибів. Любов до них у пана Василя давня. Розповідає, що мама з бабусею добре зналися на них і його вчили розрізняти де який, де шукати. А якось під час практики на Хмельниччині він, майбутній лісівник, зустрів дідуся, якого поважали і водночас боялися місцеві, бо жив самітником у лісі, харчувався переважно його дарами і знав усі гриби, які ростуть навколо, секрети приготування умовно їстівних, тих, які господині бояться класти до кошика, вважаючи отруйними. Василь заприятелював із ним. Не раз вів розмову, намагаючись дізнатися якомога більше про ці делікатеси. З тих пір почав цікавитися ними, досліджувати їх, фотографувати. Адже у різних лісах і місцях вони несхожі. Різняться навіть представники одного виду.

Читайте також: На Поліссі розпочався чорничний сезон

Книга, яка цьогоріч вийшла у видавництві «Підручники України» (м. Тернопіль) накладом у тисячу примірників, містить 700 кольорових світлин, більшість з яких зроблена автором. Тому буде корисна усім любителям природи і «тихого полювання». Її можна буде взяти із собою до лісу.