«Росія не пошкодувала грошей на спецоперацію з ліквідації нашого Михалича»

Його вважали одним із найсильніших розвідників україни

Максим Шаповал народився у Вінниці в родині військових. Тож не дивно, що після закінчення школи, коли прийшов час обирати професію, він вирішив присвятити себе розвідці. Як його батько й дід, закінчив Військовий інститут Національного технічного університету. Брав участь в миротворчих операціях.

Його вважали одним із найсильніших розвідників України. За словами колег, Максим Шаповал був справжнім професіоналом, офіцером з унікальними знаннями та навичками, завжди майстерно виконував свої обов’язки і безмежно любив Україну.

 З перших днів російсько-української війни майже увесь час полковник проводив зі своїм підрозділом в районі АТО та особисто очолював розвідувальні групи. Брав участь у найважчих операціях і боях. Зокрема за стратегічно важливу висоту — ​Савур-Могилу. Його називають одним із перших «кіборгів», адже він командував групою, яка першою зайшла у термінал Донецького аеропорту.
Саме Максим Шаповал організовував та проводив операції з викриття кадрових військовослужбовців російських окупаційних військ. Також завдяки своєчасному оповіщенню розвідкою про розгортання російської артилерії вдалося врятувати життя сотням українських бійців та мирних мешканців.

Максим завжди першим йшов в бій, першим відповідав на питання, першим приймав рішення.

«Одного разу нам поставили завдання без втрат вивести батальйонну тактичну групу з оточення. Михалич зібрав усіх командирів, і ми разом вивчали карту місцевості, прокладали маршрути, щоб безпечно пройти. Там було кілька польових доріг, по яких можна було пересуватися. Але Шаповал прийняв рішення, що батальйон буде рухатися вдень! По полю в розгорнутому бойовому порядку. Тоді виводили три таких підрозділи. Два з них потрапили в заздалегідь підготовлені засідки противника. Вони йшли по дорогах. Наша ж колона — ​полем. Ми жодного опору не зустріли і вивели тактичну групу в призначений район. А через два дні дізналися, що на шляху просування саме цієї колони противник готував дуже серйозну засідку», — ​згадує один із офіцерів військової розвідки.

«Полковник Шаповал завжди говорив: «В окопах у всіх губи ворушилися»

За словами бойового побратима, Максим Шаповал був дуже доброю і чуйною людиною: «Михалич дуже любив життя, свою сім’ю, друзів і колег. Коли у нас траплялися втрати або поранення, він сильно переживав. Усе пропускав через серце. Картав себе, що не мав можливості поспілкуватися з рідними загиблих, тому що ми були увесь час в зоні бойових дій. У нього немов камінь на душі був. Постійно про це думав. Часто запитував священника: «Що Богу скажу, чому я не вберіг?» Він був віруючим. Завжди говорив: «В окопах у всіх губи ворушилися». Під час бойових дій і операцій нам важливо було бачити, як командир поводиться. Пам’ятаю, якось нам поставили завдання вийти до Савур-Могили. Йшли до місця дуже довго. Коли зупинилися на днювання, Шаповал запитав: «Чому не копаєте окопи?» Але копати реально було нічим. Ми йому: «Михалич, все нормально. Які окопи, навіщо?» Тоді він почав рити землю ножем. Усі подивилися і теж стали обкопуватися. Він не змушував, не говорив «це наказ» або ще щось. Просто зробив це першим. Максим Шаповал був не тільки командиром і другом, а й передусім наставником і провідником для всіх нас. Завжди першим йшов в бій, першим відповідав на питання, першим приймав рішення. Командир дуже пишався, що ніхто з його підлеглих ніколи не «сідав на задню ногу». Це такий був вислів Михалича — ​якщо собака боїться, вона сідає на задні лапи… Переконаний: вбивство Шаповала — ​це ретельно підготовлена спецоперація, на яку Росія не пошкодувала грошей…»

 «Мені з перших днів війни довелося бувати у багатьох операціях пліч-о-пліч з Максимом. Він був найбільш небезпечним для ворога, бо був найбільш поінформованим. Там, де мій загін брав участь, 99,9% корисної інформації надходило від Максима. Він мав дуже потужну мережу і все знав. Ми в нашому підрозділі використовували заледве 5–10% від тієї інформації, якою володів він… Максим назавжди залишиться в наших серцях, а майбутні покоління воїнів будуть виховуватися на його героїчних вчинках», — ​зазначив Герой України, ректор Київського військового ліцею імені Івана Богуна, уродженець Рівненщини Ігор Гордійчук під час відкриття у червні 2018-го пам’ятної дошки на фасаді будинку, в якому мешкав легендарний розвідник.

Посмертно полковнику Шаповалу присвоєно звання генерал-майора та Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Його ім’ям названо спеціальний резерв Головного управління розвідки Міністерства оборони України. 10 червня цього року на честь Максима Шаповала перейменовано сквер на Повітрофлотському проспекті, 11–13 у Солом’янському районі столиці.

За матеріалами gur.gov.ua, mil.gov.ua, fakty.ua.