Що ти думаєш про маму

Останнім часом, коли спілкуємося з донькою й вона висловлює з приводу чогось незадоволення, я маніпулюю фразою про «сприймайте мене такою, якою я є». Подумки ж все одно перемірюю сказане й відреаговане на шкалі «правильного батьківства», бо над своїм «мамством» я працюю! Багато читаю спеціальної літератури, блогів психотерапевтів, аналізую наші з дітьми взаємини (по гарячих і холодних слідах), спостерігаю за батьками й дітьми, та ще й консультуюся з такими ж, як сама, – мамами, які люблять своїх дітей й знають, що навіть найкращими почуттями можна нашкодити... Тож, коли побачила серед книжкових новинок видання з назвою «Як не збожеволіти від батьківства і чи допоможуть у цьому книжки?», спершу задумалася, чи маю сама відповіді на ці питання. Певно, кожна з нас, мам, як мінімум пару сторінок на ці теми таки напише! Є, правда, щасливиці, перед якими подібні проблеми навіть не поставали. А є ж інші, котрим всі кризові періоди дитинства їхні чада демонструють удома за максимальною шкалою. То як не збожеволіти?

Переписування (ніяких гнівних поглядів і підвищеного тону) виявилося чудовим методом спілкування.

Від себе скажу: «Найперше треба пам’ятати, що те дитя, яке ось у ці хвилини пробує мотати мої нерви, насправді дуже мене любить, як і я його! А ще – варто тримати в центрі думок те, що ми є один в одного, все інше – важкий зараз, але мінливий фон». Виводиш себе подумки за рамки території сварки чи конфлікту – й бачиш непорозуміння наче згори. За таких обставин воно часто видається дрібнішим, аніж на перший погляд, або ж з інакшими деталями... Згадується одна з останніх сутичок із сином. Як пишуть у книжках (тож вони таки допомагають моєму мамству) покоління народжених після 2000 року геть не таке, як попередні, – і ми справді часто шукаємо порозуміння наче різними мовами. Я говорила одне – він чув інше... Якоїсь миті дійсно подумалося, що від такого можна збожеволіти. Тож ми поставили в розмові три крапки. А завершили її завдяки мобілкам. Переписування (ніяких гнівних поглядів і підвищеного тону) виявилося чудовим методом спілкування. Принаймні з цією дитиною... Спостережливість – гарний порадник! Головне – зібрати інформацію про обставини сімейних «гарячих точок». Думаю, чимало з нас володіє своїми винаходами, що втримують на віддалі відчуття «можна збожеволіти».

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, – діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО,
мама