Директор Луцької художньої школи Іван Гаврилюк вручає нагороду Тіні Хорощук із Володимира-Волинського.
«Дякуємо за «луцьку» атмосферу» (Відео)
Делегації з 10 українських міст побували на Волині як учасники пленеру художників. Тут залишили картини, а додому «повезли» враження
Юні митці з Одеси, Сум, Києва, Запоріжжя, Івано–Франківська та ще із кількох міст упродовж двох днів просто неба малювали найзнаковіші споруди обласного центру. Їх запросили на ІІІ Всеукраїнський конкурс–пленер «Луцький замок». Тож на певний час вулички у старовинній частині міста, тамтешній майдан заполонили учні й вчителі з етюдниками. Митці з досвідом, як приміром організатор пленеру й директор місцевої художньої школи Іван Гаврилюк, казали, що малювати просто неба — справжнє випробування: відобразити мінливість світла і піймати мить уміють тільки добре навчені. Він закликав гостей почуватися як удома і радів, коли майбутні художники з різних міст підходили одне до одного подивитися що у кого виходить:
— Це ж творче спілкування! Найкраща форма самовираження — саме пленер. Незалежно від віку! А це ж не звичайна молодь, а творча! Також треба розуміти, що, завдячуючи підтримці нашої міської влади, це одночасно і промоція міста як нового культурного середовища. Україна ж багатогранна — й наші діти мають це бачити.
Малювати просто неба — справжнє випробування: відобразити мінливість світла і піймати мить уміють тільки добре навчені.
— Я дуже вражена Луцьком! — ділилася 18–річна Антоніна Тищенко з Київської академії мистецтв. — Тут такі картини в Художньому музеї! А які полотна в Музеї сучасного мистецтва! У них є душа, емоція! Ще хочу сказати, що приємно було малювати у вас, у Старому місті: до нас підходили люди, хвалили…
Перед малюванням гостям показали й розказали головне про замок й луцькі музеї, щоб відчули, як зауважила член журі й мистецтвознавиця Зоя Навроцька, флюїди історії.
Відтак викладачка Івано–Франківської дитячої художньої школи Лілія Присяжнюк щиро зізналася, що не встигла тут набутися:
— Звідси не хочеться їхати! Дякуємо, що ви доклали стільки зусиль заради наших дітей. Дякуємо і за головний скарб, яким ви поділилися і який ми «веземо» у свої міста, — за «луцьку» атмосферу»!
— Це дуже цінне спілкування, бо ж ми зазвичай варимося у своєму соку, — додавав учитель Віталій Михалик із Володимир–Волинської дитячої художньої школи імені Миколи Рокицького. — Діти нове побачили, і ми, викладачі, собі міжміські педради організовували.
Й поки дорослі і молодші митці намагалися перенести на полотно своє відчуття міста, замок «записував» щось своє у їхню пам’ять і свідомість — щось, що спонукало їх усміхатися, коли ділилися враженнями й вдивлялися в картини одне одного.
