Коли я тішився вбивством
Мені доволі часто доводилося зіштовхуватися з різними проявами агресії, але у цьому випадку йдеться про абсолютне зло. Я не бачив способів йому протидіяти, тому всіляко намагався уникати зустрічей. Щоправда, це було дуже непросто. Адже, щоб дістатися до школи, необхідно було проходити повз його оселю. Ви не подумайте, що це в класі 8-9-му я таким боягузом був (утім, що гріха таїти – був), усе відбувалося в початковій школі
Величезний тлустий гусак із шиєю як у барозавра (цей динозавр був травоїдним, а перната скотиняка насправді хотіла харчуватися українськими другокласниками) чи не вперше дав мені зрозуміти, що життя – зовсім не солодке. Тільки я виходив із-за повороту, як у мій бік летіла машина смерті. Витягнувши шию у списоподібне знаряддя, мій запеклий ворог шипів і на шаленій швидкості наближався. Я знав, що з його дзьоба виходить дим і полум’я, але цього не бачив, бо чимдуж біг до найближчої хвіртки, за якою можна сховатися. Інколи вистрибував на паркан. Тоді довго чекав, коли йтиме хтось дорослий, щоб разом із ним подолати небезпечну ділянку. Все лицемірство дітоненависницького гусака виявлялося в тому, що, коли повз проходила людина вища метра 40 сантиметрів, той поводився як безневинне ягнятко, пасся собі на узбіччі й голови не піднімав.
Все лицемірство дітоненависницького гусака виявлялося в тому, що, коли повз проходила людина вища метра 40 сантиметрів, той поводився як безневинне ягнятко, пасся собі на узбіччі й голови не піднімав.
Мої муки тривали не один місяць, я завжди був пильним і обачним. Одного разу, коли побачив кілька гусей біля злощасної садиби, вже обертався, щоб чкурнути геть... Але що це? Де цей моторошний тупіт лап, де дим і полум’я? Усвідомлення свого щастя прийшло не відразу. Я ще кілька днів остерігався засідки, потім зрозумів: мого ворога вбили. Йому відрубали голову, обскубали пір’я і розчленували. Жахлива смерть. Але я тоді тішився...
Читайте також: Молока – не буде, або Чому власниця сімейної молочної ферми на Волині може пустити корови на м’ясо
