Живе у Чорнобилі вже 35 років: 84-річна бабуся біля хати садить квіти і вирощує городину

84-річна Марія Василенко мешкає у Чорнобилі вже 35 років. Живе жінка сама і порається по господарству теж сама. Вона з тих людей, кого називають самопоселенцями, передає ТСН. 

На помешкання привітної жінки натрапили працівники Центру організаційно-технічного і інформаційного забезпечення Управліня зоною відчуження. Вони й розповіли, як познаqjмились з Марією Василенко і як жінка веде свій побут у малолюдній місцині.

Як виявилось, 84-річна господиня Марія Василенко до аварії мешкала разом із чоловіком у будинку на Київському провулку. Літня жінка розповіла, як їй довелось переїжджати з місця на місце після трагедії на Чорнобильській АЕС.

«Родом я сама з села Копачі. До аварії там працювала. Прибиральницею у школі я 30 років відробила. В Чорнобиль за чоловіком прийшла, в його дім. Так тут і жили. Коли Копачі закопували, я плакала, адже там залишились два родинних будинки. Щоправда, в них вже ніхто не мешкав, бо мама померла ще до аварії, але ж то наше, рідне… Повалили будинки, закопали та й немає…»,- розповідає Марія Василенко.

«Я приїхала першою. Тихо заховалась між працівниками-ліквідаторами, що їхали з Зеленого мису. В цей же день попросилася на роботу й наступного дня вже вийшла працювати в гаражі на Чорнобильській станції. Так 16 років й пропрацювала прибиральницею», – розповідає жінка.

Після вибуху на Чорнобильській АЕС місцевих мешканців евакуювали, тож родина Василенків за місяць встигла побувати у Чернігові, Києві, Дніпропетровську. У Дніпропетровську трохи пожили в гуртожитку, потім поїхали до Чернігова, де мешкала сваха. Утім, сім’я на довго там не затрималась, адже у помешкані бракувало місця. Тож вирішили повертатись назад, додому.

«Я приїхала першою. Тихо заховалась між працівниками-ліквідаторами, що їхали з Зеленого мису. В цей же день попросилася на роботу й наступного дня вже вийшла працювати в гаражі на Чорнобильській станції. Так 16 років й пропрацювала прибиральницею», – розповідає жінка.

Після повернення до Чорнобиля, вже за кілька років, Марія Василенко овдовіла.

«Хазяїн приїхав, теж влаштувався на роботу. Через 4 роки помер, у 1990 році. Ховали його у Чорнобилі, за вокзалом. Гараж допоміг. Вже 31 рік я сама тут», – каже жінка.

У Марії Василенко є син, він з родиною мешкає у Борисполі. Але жінка виїжджати з рідного Чорнобиля не хоче. Каже, що звикла до своєї землі. Тут і залишиться, хоч і поратися по господарству у такому великому дворі їй складно. Особливо заготовляти дрова.

«От привезли дрова. Сама поступово їх перерубала. Допомагає мені й мій колишній сусід Сергій», – продовжує розповідь жінка.

Марія Василенко вже давно нікуди не їздить. Пенсію їй щомісяця привозять. Жінка вирощує городину, за іншими продуктами ходить до чорнобильських магазинів. Каже, що жодних знижок на товари їй не роблять, все купує за звичними для Чорнобиля цінами, а за комунальні послуги теж платить у повному обсязі, ніякими пільгами не користується.

У Марії Василенко є рідні, але вони живуть досить далеко. Жінка нічого не просила у своїх гостей і майже ні на що не скаржилась, хоч і зрозуміло, що самотужки жити нелегко. З усіх блага цивілізації які є у неї є телевізор та мобільний зв’язок.

Читайте також: Рада зробила крок для посилення покарання сталкерам в зоні ЧАЕС