Тепер вони просто – брати по зброї.
«Двійки ставив і з уроків виганяв»: учитель та учень разом воюють проти Росії
Фізрук та Жигуль надійно тримають лінію фронту
Сільський педагог із Херсонщини на псевдо Фізрук в окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу служить два роки. На передовій — уже другу ротацію.
— Пропрацювавши у школі 24 роки, виховавши не одного воїна серед учнів, зрозумів, що порох у порохівниці ще є, — передає слова колишнього педагога Олександра пресслужба оперативно-тактичного угруповання «Схід». — Із нашого села та сусідніх пішли служити дуже багато чоловіків, більшість — молодь, тож продовжувати спокійно вчителювати вже не зміг. До того ж я маю бути прикладом для місцевих хлопчаків!
Пропрацювавши у школі 24 роки, виховавши не одного воїна серед учнів, зрозумів, що порох у порохівниці ще є.
Десь через рік служби у його телефоні раптом висвітився номер його учня Сашка на прізвище Копійка:
— Вчителю, дзвоню не заради балачок! Потрібна порада. Розкажіть, де служите, як воно… Брат щойно з фронту повернувся — тепер моя черга. Недаремно ж нас ганяли на фізкультурі! Сили є!
— Скажу одне: у нашій Лицарській бригаді люди потрібні…
— Зрозумів! Скоро буду!
…Сашко Копійка через своє прізвище одразу отримав від побратимів позивний Жигуль. Він хоч і служить відносно недовго, та перше бойове хрещення було серйозним.
— Почув свист, а тоді крик Фізрука: «В укриття!». Одразу «пірнув» до ями, встиг заскочити. Того дня по нас працювали міномети 120-го калібру та СПГ, — пригадує Сашко. — Добре, що ротації передувала ретельна підготовка на полігонах, за кілька місяців ми до автоматизму відпрацювали і наступ, і оборону…
Жигуль після школи про службу у війську і не задумувався. Поїхав працювати в Росію, пробув там майже два роки, зустрів дружину, підзаробив… Аж тут — війна.
— Рідний брат одразу пішов служити, але наказав: «Малий, нікуди не йди! Я там за двох відвоюю». Я ж всидіти на місті не міг! Не довго сперечаючись, із братом домовились, що піду служити, коли він повернеться. Отже, хтось із родини завжди буде на передовій, а хтось вдома дбатиме про рідних. Так і сталось. У мене ще й зять — військовий, тож за всіх чоловіків сім’ї не соромно!
Із братом домовились, що піду служити, коли він повернеться. Отже, хтось із родини завжди буде на передовій, а хтось вдома дбатиме про рідних. Так і сталось. У мене ще й зять – військовий, тож за всіх чоловіків сім’ї не соромно!
Сашко ділиться, що з учителем служити — незвично. Тут ніхто двійок не поставить, але думки відпроситися чи «профілонити» немає.
— Фізрук завжди був для мене не просто наставником, а прикладом справжнього чоловіка! — каже воїн. — Служити з ним пліч-о-пліч — для мене за честь!
Вчитель із учнем захищають Україну разом на одній позиції.
— У школі було різне… І двійки ставив, і з уроків виганяв. Але я завжди бачив у Сашкові справжнього чоловіка — фізично міцного, зі сталевою силою волі. І не помилився. Уже в перші дні перебування учня на передовій зрозумів, що соромно за нього не буде.
Читайте також: За два дні витягнув із поля бою майже 90 бійців
Фізрук зазначає, що, попри оголошений режим припинення вогню, обстрілів та ворожих провокацій вистачає…
— Порівнюючи дві ротації, можу впевнено сказати, що зараз окупанти поводять себе значно агресивніше, — коментує він. — Були і спроби прориву диверсійно-розвідувальних груп, і обстріли із заборонених калібрів… Тож на пенсію поки що не збираюся. Стоятиму і захищатиму рідну землю до останнього!
Василь КІТ
