В Європу піде газ обхідною трубою, а в Україну — ​російські танки?

На тлі «досягнень» Володимира Зеленського на міжнародній арені його попередник Петро Порошенко виглядає як слон проти моськи. Порошенко міцно тримав західних союзників у кулаці і, як тепер зрозуміло, завдяки надзусиллям вибивав у них і безвіз, і Угоду про асоціацію, і антипутінську коаліцію. Нічого про Україну без України. Це було залізне правило при п’ятому Президенту.

На жаль, зараз усе навпаки. Все вирішується без оглядки на Київ. Зеленський виглядає безпорадним, поки лідери інших країн за його спиною приймають рішення, які стосуються нашої держави. Мова насамперед про добудову трубопроводу «Північний потік - 2» з Росії в Німеччину. Спочатку США були категорично проти цього проєкту, вводили санкції, але зрештою Байден, на якого в Україні багато хто покладав надії, відмовився від них і домовився з німцями про добудову «Потоку».

Зеленський виглядає безпорадним, поки лідери інших країн за його спиною приймають рішення, які стосуються нашої держави.

Для України це може обернутись катастрофою. Не тому, що ми отримаємо менше грошей від транзиту газу (приблизно 40 мільярдів гривень щороку. — ​Ред.), а тому, що Москва може спокійно атакувати нашу державу, і навіть бомбити її, адже це Європі нічим не загрожує, бо газ іде в обхід України.

Європа має газ. Росія — ​гроші. А Україна — проблеми. Німеччина та США, звісно, кажуть про якісь гарантії Україні і про допомогу, якщо Росія нападе, але більшість експертів вважають ці запевнення приблизно такими ж, як і сумнозвісний Будапештський меморандум. Зрештою, як влучно зазначає публіцист Віталій Портников, Кремлю нічого не заважає просто підірвати українську трубу, щоб повністю завантажити «Північний потік - 2». Вони таке вже робили з туркменською трубою.

Тим часом іншого шляху в нас, ніж на Захід, нема. Навіть попри такий «сюрприз» від партнерів. Україна має зробити висновки і бути більш консолідованою, фаховою і наполегливою із західними союзниками у відстоюванні своїх інтересів. Тим паче, що категорично проти рішення США та Німеччини виступила, наприклад, Польща. Підтримують нас й інші держави. Та й самі американці заявляють, що твердо стоять на позиції територіальної цілісності України і будуть допомагати нам озброєнням — ​просто, мовляв, бізнес є бізнес.

У такій ситуації ні в якому разі не можна надувати губи у бік Заходу, починати йти на примирення і шукати добра в кривавих очах Путіна. Цього не можна робити ні Зеленському, ні його наступнику. Бо дорога на Схід — ​це смерть держави і нові смерті українців. Маємо пам’ятати про це, коли знову підемо до виборчих дільниць.

Коментар

Петро ПОРОШЕНКО,
п’ятий Президент, лідер «Європейської
Солідарності», пропонує свою підтримку главі держави Володимиру Зеленському:

«По суті, Україну беруть у залізні лещата з усіх боків, тиснуть погодитися на «оборудку», пропонують черговий Будапештський меморандум 2.0 без справді надійних, юридично зобов’язальних гарантій для України. Це ми все вже проходили і більше не віримо…

Поки не завершено будівництво «Північного потоку - 2», поки не сертифіковано весь газогін, поки ним не пішов газ — ​нічого не втрачено. Наші міжнародні партнери мають побачити сильну і внутрішньо об’єднану Україну, яка не сприймає ніяких «договорняків» за своєю спиною.

Президенту Зеленському треба їхати у Вашингтон і тиснути руку президенту Байдену (зустріч заплановала 30 серпня. — ​Ред.). Обов’язково. Але їхати туди він повинен, маючи за спиною підтримку:

- Партнерів, яким не все одно, буде чи ні «Північний потік - 2»;

- Друзів України, які будуть переконувати і Вашингтон, і Берлін своїми аргументами проти «путінського газогону»;

- Громадянського суспільства й експертного середовища в Україні, яке має в один голос вказувати на хибність американсько­німецької домовленості;

- А також підтримку опонентів чинної влади, які можуть нещадно критикувати і сперечатися всередині, але сьогодні мають бути об’єднані спільною метою недопущення «Північного потоку - 2».

Василь РОГУЦЬКИЙ