«Скільки ж можна бавитися!»: як відучити дитину від телефону

Прийняти і не засуджувати. Сидять і будуть сидіти, бо гаджети — ​частина їхнього світу. Звісно, старшому поколінню це незвично, але нічого не зробиш, не зміниш. Осуд може викликати протест і зруйнувати довіру. Зрештою, і в телефоні, і в інтернеті можна робити різні речі — ​шукати нову інформацію, знаходити хобі… Тому сварити ваших чад не треба. Треба лише домовитися із дитиною, скільки часу вона має проводити онлайн.

Якщо батьківський авторитет тримається не на страху, а на вірі дитини у щиру турботу про неї, вона прислухається до ваших застережень про небезпеку, яка може чатувати на них у соцмережах.

Соцмережі — ​не засіб маніпуляції. «Не слухаєшся, маєш погані оцінки, — ​кажуть іноді мами, — ​будеш тиждень без комп’ютера і телефону». Не робіть цього. Таке покарання неконструктивне. Це те ж саме, якби вас позбавили можливості їздити на роботу на власній автівці, сказали ходити пішки. Не забувайте, що найкращий урок для дитини — ​ваш особистий приклад. Якщо впродовж дня ви скролите стрічку, то що хочете від дитини?

Пароль на телефоні — не страшно, страшно, коли він на серці. Чимало батьків цікавляться, варто чи ні переглядати соцмережі сина чи доньки з огляду на їхню безпеку. Адже довіра - це добре, а бажання захистити чад - завжди на першому місці. Дитина здогадається, що ви підглядаєте у її телефон. І рано чи пізно поставить пароль, який не підберете, а вам після цього не буде довіряти. Тому варто побудувати із нею такі стосунки, у яких думка мами для неї буде важливою. Тоді й знатимете, чим живуть донька чи син, бо ж вони самі ділитимуться з вами своїми проблемами. Якщо батьківський авторитет тримається не на страху, а на вірі дитини у щиру турботу про неї, вона прислухається до ваших застережень про небезпеку, яка може чатувати на них у соцмережах.

Читайте також: Перевірте, чи за вашим смартфоном стежать.