Це тільки в казці принц зміг розбудити сплячу красуню, насправді ж від цього синдрому нема ліків.
Горе бути «сплячою красунею», та ще більше лихо — «фатальне сімейне безсоння»
Сьогодні медицина може розпізнавати і лікувати безліч захворювань, навіть ті, які колись вважалися смертельними. Але досі є синдроми, які викликають у лікарів сумніви й відчуття безпорадності. Більшість цих дивних станів належить до рідкісних
Провалитися в сон можна й на кілька тижнів
Про подібні випадки колись у народі ходили усні перекази. Моя бабуся згадувала, як одна жінка заснула на кілька днів, а перелякані родичі вирішили, що вона померла. Уже все було готове до похорону, а тут молодиця… прокинулася…
Тепер схожі історії час від часу оприлюднюють ЗМІ. Нинішньої весни, наприклад, укотре всіх здивувала 17-річна Сіті Раїса Міранда з Індонезії, яка періодично проводить в обіймах Морфея тиждень, а то й два. Перші симптоми у юної дівчини з’явилися у 2017 році, коли вона спала 13 днів поспіль. Стурбовані батьки відвезли дочку в лікарню, де медики діагностували у неї синдром Клейне-Левіна (або сплячої красуні), яким страждає одна людина на мільйон.
Розповідають, що, незважаючи на рідкісну свою особливість, школярка живе звичайним життям, але щойно настає напад глибокої сонливості, батьки кладуть її до лікарні. «Щоразу, коли дочка спить довше тижня, у неї виникають судоми, тому їй потрібна допомога спеціалістів», — кажуть рідні.
Люди з фатальним безсонням, як правило, помирають протягом 12–18 місяців після появи перших симптомів.
Цей рідкісний неврологічний розлад вражає переважно підлітків (70% пацієнтів, які страждають синдромом Клейне-Левіна, молоді люди). Частіше він буває у представників чоловічої статі. Однак у жінок триваліший період одужання. Симптоми можуть включати також гіперсексуальність, поліфагію (ненажерливість) та когнітивні порушення. Пацієнти провалюються в сон на цілі дні й навіть тижні.
Вперше синдром описали у 1815 році. Науковці припускають, що причиною його можуть бути вірусні та аутоімунні захворювання. Про генетичне походження розладу свідчить історія американського адвоката Дені Фарбера: через якийсь час після того, як у нього діагностували рідкісне захворювання, його молодша сестра Аріель теж почала страждати від нападів тривалого сну.
«Разом із сестрою ми пережили 40 епізодів протягом 10 років», — розповів Фарбер.
Препаратів для лікування синдрому сплячої красуні, які були б стовідсотково ефективними, немає. Використовують в основному групу психостимуляторів або антидепресанти.
Коли «мішенню» стає мозок…
Всі ми знаємо, що недостатній або неякісний сон може негативно впливати на всі аспекти життя, зокрема й на фізичне та психічне здоров’я. Тому й намагаємося налагодити повноцінний нічний відпочинок для організму. Але, на жаль, іноді цього досягнути неможливо через рідкісний синдром, відомий як «фатальне сімейне безсоння».
Такий стан є генетичним дегенеративним захворюванням головного мозку. З плином часу кількість нейронів у людини відчутно зменшується. Ранні симптоми розладу включають втрату ваги, прогресуюче недосипання, прояви слабоумства, погіршення апетиту тощо. Більше того, фатальне сімейне безсоння має таку назву через свої смертельні наслідки. Захворювання може вплинути на вегетативну нервову систему — наш «автопілот», який регулює такі процеси, як дихання, частоту серцевих скорочень, температуру тіла. Ознаки розладу починають проявлятися переважно у віці 50 років. Від цього спадкового лиха немає ліків, а щоб зрозуміти його краще, медикам потрібно провести велику кількість досліджень. Люди з фатальним безсонням, як правило, помирають протягом 12–18 місяців після появи перших симптомів.
Знайомий медикам і розлад під назвою «синдром Аліси в країні чудес». Аналогію запозичено з однойменної книги Льюїса Керролла. Схоже, як її героїня, хворий не може зрозуміти, що відбувається з ним реально, а що — в уяві. Іноді людина видається собі набагато більшою або значно меншою, ніж вона є насправді. Втрачається сприйняття часу (може здаватися, що він тече занадто швидко або занадто повільно) і гучності звуку (навіть ледь чутні слова видаються криком). Часом приєднується ще й порушення координації під час руху.
Хворому дуже складно впоратися з цим і тверезо оцінити свій стан. У тому, що виникають напади спотвореного сприйняття і дезорієнтації, «винен» мозок, який подає реальність викривлено. Зазвичай такий розлад частіше діагностують у підлітків. У міру того, як дитина дорослішає, прояви хвороби стають рідшими, а до 30 років переважно зникають зовсім.
Причин, через які може виникнути синдром, досить багато. Це мігрень, епілепсія, шизофренія, лихоманка, вірус Епштейн-Барра. Подібний стан виникає і у наркозалежних, а також при злоякісних пухлинах головного мозку.
А чи чули ви про «синдром вродженої нечутливості до болю»? Багато хто подумає: гарний подарунок долі. Але це далеко не так. Адже організм реагує болем на захворювання, пошкодження, травми, даючи людині шанс на порятунок. Мозок посилає сигнал, аби вона діяла. Наприклад, відсмикнула руку, щоб не отримати опік, чи поспішила звернутися по медичну допомогу. Якщо ж мозок допускає збій, треба бути постійно насторожі, щоб уникнути смертельної небезпеки.
Зате ніколи не ігнорують найменших змін у своєму самопочутті люди із синдромом Мюнхгаузена. Це психологічний розлад, що характеризується надмірною увагою до питань здоров’я. Мнимі хворі часто перебільшують або повністю «винаходять» симптоми не існуючих недуг, завдаючи клопотів лікарям.
На жаль, перелік дивних і не завжди достатньо вивчених порушень у діяльності людського організму дуже великий. Оптимізму додає лише те, що більшість із них трапляються вкрай рідко.
Оксана КРАВЧЕНКО
Читайте також: Тракторист і комбайнер... дівчина Аліна, або Чому 20-річна волинянка мріє про Швейцарію і новий... трактор (Відео).
