Рубрика Оксани Коваленко. Справжнє дитинство
– Можна я в ту калюжу забіжу і як підскочу?! – А навіщо це тобі? – Це круто, – син промовляє це з таким виразом обличчя, з якого видно, що подумки він стрибнув уже не раз
Моє найменше дитя цікаве, зокрема, тим, що питає про дуже несподіване. Більшість на його місці й не подумала б, що на калюжі потрібен мамин дозвіл. Такий вже він у мене є — просить про щось, а я обожнюю вслухатися в його слова, що часто концентрують неймовірність дитячого світу. В час відпустки можливостей полонитися радістю своєї малечі стільки, як зірок у небі. Головне — без шкідливих втручань. Навіть попри відпочинковий час психологи зазначають, що нові покоління дітей мають значно більше уваги від дорослих, аніж іще пів століття тому. За світовими мірками це так, бо народжуваність падає. І хоч є унікальні місцини (в нас на Волині теж), де люди ще можуть хвалитися багатодітними сім’ями, але найпоширеніші складаються з трьох осіб. Лише з трьох! Відтак батьки з бабусями й дідусями, кожен зі своїм величезним досвідом, у вільну хвилинку стараються підучити свого вихованця, щоб йому комфортно простувалося життєвими дорогами. Але іноді важливо, щоб вони не робили нічого!
Дитині потрібно мати час, який вона проводитиме, як забажає. Навіть якщо з погляду дорослого це буде його марнуванням. «Саме тоді, коли дитина грається у те, що їй до вподоби, відбувається розвиток», — підкреслила в одному з інтерв’ю сімейна психологиня Людмила Петрановська. Вона розповіла випадок, як якийсь тато дуже хвилювався, що його син ігнорує подаровані набори «юних фізика й хіміка», зате віддається футболу. Петрановська пояснила, що в обраній грі дитина навчиться набагато більше (й концентрувати увагу, й імпровізувати, а також взаємодіяти в колективі), а дорога забавка пропонує наслідувати визначений алгоритм без жодної творчості. Це певна «імітація розвитку», бо справжній юний хімік повинен сам поставити собі завдання і визначити, як його виконати. Слухала її пояснення й згадала, як дуже прагнула, щоб мій син облишив улюблений й «сто раз бачений» мультик і подивився корисний — англійською мовою, а згодом милувалася, як точно він відтворює «добування» вогню, яке підгледів у своїх героїв. Тож дитині обов’язково треба давати роль ведучого у її щоденних сценаріях. Приказка «Чим би дитя не тішилось, аби не плакало», яку вживаємо, й тоді, коли малеча займається з погляду дорослих дурничками, зовсім не означає, що в цей момент не відбувається справжнє навчання (не того, що за планами Міністерства освіти, а іншого — за особистою програмою).
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
