Вона провела чверть століття в ізоляції на даху цього розкішного батьківського особняка.
Мама заточила доньку-красуню на 25 років у потаємну кімнату без вікон
Чому Бланш Моньє — дівчина з родини, яку поважали в суспільстві, — опинилася в полоні у власної неньки і що сталося з нею після звільнення
Первісток родини, Марсель, був досить дивним. Журналіст газети Temps дав детальний опис Марселя Моньє: «Це маленький миршавий чоловік, тонкі кінцівки якого губляться в надмірно широкому одязі. Його гостра голова з блискучою верхівкою, русява борода із сивиною, широкі вилиці, гачкуватий ніс, пенсне з товстими лінзами на переніссі, різкий профіль, розгублений вигляд — усе це надавало йому вигляду нічного птаха, захопленого зненацька яскравим світлом».
Через рік після народження сина на світ з’явилася і Бланш. Дівчинка провела щасливе дитинство, багато гралася з братом. Однак усе життя страждала від незрозумілих нападів, була нервовою та істеричною. З віком ставало гірше: вона всюди бачила примар, іноді реготала без причини, задирала спідницю і в такому вигляді, гола, висовувалася з вікна. Це страшно дратувало її матір Луїзу. Стосунки погіршувалися з кожним роком. Імовірно, подібні істеричні припадки Бланш пояснювалися саме цим — середовище, в якому вона росла, було далеке від благополучного.
Минали роки, і юна красуня закохалася в сусіда-адвоката, але мати дівчини казала, що той їй не пара і весілля не допустить. Бланш на це не зважала, вони зустрічалися майже щовечора. Із чуток, дівчина завагітніла і ніби народила дитину чи то мертвою, чи її вбили.
Зрештою, щоб уникнути ганьби, Луїза-Леонарда замкнула дочку в тісній темній кімнаті. Та не пручалася — вона просто не думала, що її ув’язнення триватиме 25 літ. Одного разу, в 1901 році, було доставлено анонімний лист у поліцію французького містечка Пуатьє. «Пане генеральний прокурор, маю честь повідомити вам про виключно серйозну ситуацію. Я кажу про стару діву, яка замкнена в будинку мадам Моньє. Жінка живе впроголодь і спить на гнилій підстилці впродовж останніх двадцяти п’яти років серед власних нечистот».
Щоб уникнути ганьби, Луїза-Леонарда замкнула дочку в тісній темній кімнаті. Та не пручалася — вона просто не думала, що її ув’язнення триватиме 25 літ.
Коли поліція прибула в зазначений будинок, щоб усе перевірити, Луїза-Леонарда трималася з гідністю. Навіть коли служителі порядку відшукали таємну кімнату, замкнену на амбарний замок, і відчинили її, вона не втратила самовладання. У тісній кімнатці панував абсолютний морок, а мерзенний сморід буквально відштовхнув правоохоронців від дверей: вікна були забиті. У гнилому солом’яному матраці серед власних екскрементів й ослизлих залишків їжі лежала, вкрита щільним килимом темного волосся, суха стара. Красуні Бланш тепер було 49 років, при зрості 166 сантиметрів вона важила не більше 26 кілограмів.
Всюди бігали пацюки, які стали єдиними її супутниками в ув’язненні. Їм тут було чим поживитися — мати віддавала дочці залишки власної трапези, яку Бланш ділила з волохатими сусідами. Коли нещасну, загорнуту в ковдру, виводили, мати сиділа у вітальні й пила каву. Бланш відправили у шпиталь, де в неї діагностували найсильніший ступінь виснаження. За чутками, вона вела себе спокійно — погодилася поїсти, прийняти ванну і навіть сказала: «Як це добре!».
Сусіди розповідали, що часом чули зі сторони будинку крики і навіть розбирали окремі слова: «милосердя», «свобода», «поліція» і «благаю». Один зі свідків говорив, що 16 серпня 1892 року чув, як жінка голосила: «Що я зробила, що замкнули мене тут? Я не заслуговую такої страшної тортури! Бога немає. Якби він був, живі істоти не страждали б так. Чому ніхто не прийде мені на допомогу?». Але ніхто тоді так і не звернувся до поліції, просто байдуже проігнорувавши цей факт…
24 травня 1901 року Марселя і Луїзу Моньє заарештували. Через 15 днів Луїза померла у в’язниці, не доживши до процесу. Марселя засудили до 15 місяців тюрми, але йому і його адвокату це здалося несправедливим.
Сама Бланш Моньє до кінця своїх днів залишалася у психіатричній лікарні — там її обстригли, тому що вичесати ковтуни, в які збилися її колись чудові локони, було неможливо. Її волосся відросло, а розум вона втратила назавжди.
Марина ЛУГОВА.
За матеріалами сайту znaj.ua.
Читайте також: Спека в серпні різко піде на спад, але восени буде два бабиних літа: прогноз синоптика.
