«Сказав, що не може більше з цим жити — ​вбитий йому щодня ці 17 літ сниться…»

З того часу усі 17 років мати шукала його і сподівалвся, що син живий, допоки один із його товаришів не розповів правду. «Сказав, що не може з цим стільки літ жити, вбитий йому щодня сниться», — ​каже братиха загиблого Оксана Семенюк. За його словами, тоді товариші пішли на закинуту ферму красти кольоровий метал із трансформатора, і Юрка вбило струмом. Хлопці злякались відповідальності і закопали тіло товариша, а його одяг спалили.

Через два тижні після трагедії двоє учасників подій виїхали в Росію на заробітки. Один із них лише нещодавно повернувся в село за 20 км від місця події. Він, власне, й зізнався в усьому, але після цього розрахувався з роботи і на зв’язок із ріднею загиблого не виходить. Інший після втечі й досі живе у Росії. А третій став кумом Юркового брата і його дружини, він теж за кордоном на заробітках, але телефоном розповів Оксані Семенюк, як помер Юрій та що зробили з його тілом: «Сказав, що це правда, що їх (трьох хлопців. — ​Ред.) завіз туди, лишив там. Потім, каже, за деякий час вертався їх забрати. Бачив, що Зайнулін йде дорогою і плаче: «Юра помер, током забило його». Йшов розказувати додому, людям йшов розказувати. Вони сіли в автівку, ще його брат сів, був разом із ним його рідний брат Віталік. Вони всі приїхали на місце. Подивилися, що він непритомний. Почали йому робити штучне дихання, він ще видихнув, і побачили, що він не живий, взяли його в машину і вивезли сюди і закопали», — ​переказує слова кума Оксана Семенюк, яка брала участь у пошуку кісток на звалищі.

Один із тих, хто закопував тіло нашого Юри, є моїм кумом.

– Як версію ми розглядаємо той варіант, що хлопця міг убити струм, проте тільки експертиза покаже, кому належать знайдені останки і що було причиною смерті, — ​заявив речник Нацполіції Тернопільської області Сергій Крета. Наразі троє учасників трагедії проходять у справі як свідки.

У цю версію не дуже вірить брат загиблого, Володимир Семенюк. «Щось тут не сходиться… Навіщо було спалювати одяг, ховати тіло? — ​не розуміє він. — ​Можливо, була якась сутичка, щось не поділили, може, за кольоровий метал не доплатили. Могли штурхнути», — ​каже брат.

Аби швидко віднайти рештки, на пошуки вийшли не лише місцеві жителі, але й бійці роти поліції особливого призначення та працівники місцевого відділення поліції.

Читайте також: На Запоріжжі прикордонники виявили аграрне ноу-хау: підвал, де росли коноплі​.

На стихійному смітнику останки свого сина шукала і мама Юри Семенюка. Жінка не стримувала сліз, адже родина стільки літ не втрачала надії. «18 років ми його шукали. Я вірила, що він живий, а він опинився на смітнику», — ​плаче вона.

Односельчани Юрія закликають до справедливого розслідування і покарання тих, хто приховав обставини смерті юнака та закопав його на смітнику…

Василина СМЕТАНА.