Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, а другі дружитимуть з агресором
Треті ж на словах засуджуватимуть ворога, а діями — толеруватимуть. Особливо коли треті — влада…
Спорт не є поза політикою. Українська спортсменка не мала права обійматися з російською, поки йде війна. Суданський і алжирський спортсмени відмовилися виходити на один ринг з ізраїльтянами. Азербайджанський боксер не визнав поразки від вірменського спортсмена і заявив про нечесне суддівство. Можна по-різному ставитися до цих та інших фактів. Як і до того, що наша легкоатлетка сфотографувалася з російською.
Ну, по-перше, прапора агресора там не було, є традиція фотографуватися призерам. Та й чи хтось із керівництва пояснював спортсменам, як діяти у таких стандартних ситуаціях? Думаю, ні. А самі не замислилися.
А що мають думати спортсмени, коли влада через своїх представників у Нацраді з телебачення бореться з українською мовою, коли за державний кошт фінансуються концерти в Україні російських зірок і тих «українців», які гастролюють у Росії? Президент може роздавати мільйон антиросійських інтерв’ю, але продовжувати продавати свою шоу-бізнесову продукцію в Росію. Вірять діям, а не словам. І дії наслідують.
Алкоголізм — безумовно, зло. Але батьки-алкоголіки повинні спочатку перестати пити самі, а вже потім забороняти пити дітям.
Очевидно, що спортсменка помилилася, але помилка — не злочин, на відміну від антиукраїнських дій політиків, що стали для неї прикладом.
Українець-депутат Беленюк от підняв прапор, станцював гопака, наразився на расистські гидотні вислови Скабєєвої.
Та й спортсмени бувають політиками. Українець-депутат Беленюк от підняв прапор, станцював гопака, наразився на расистські гидотні вислови Скабєєвої. Будучи представником влади, показав гідний приклад патріотизму.
А інший депутат — призер Олімпіади, спортсмен зі Львова, депутат від партії Андрія Садового «Самопоміч» Станіслав Горуна поводиться інакше. Він нібито захищає легкоатлетку і пише у себе на фейсбуці:
«Спорт, мать вашу, поза політикою!!! Спорт — це вид діяльності. Для більшості спортсменів національної збірної України це професія і справа життя. Відчепіться від спортсменів з вашою ****ною політикою. Спортсмен займається своїм ремеслом. Їх звів спорт, життя. Люди потоваришували через конкуренцію і однаково важку роботу над собою, через повагу до праці одне одного. Яке це має відношення до міжнародної політики? Грузіть спортсмена за його політичні прояви, але від**іться за особисті взаємини від спортсменів, які сформувались на підставі далеких від політики речей. Якщо спорт — це політика, то і освіта — політика, інженерія — політика, медицина — політика, мистецтво — політика. Все наше життя з таким підходом — це політика. Ідіотська підміна понять. Залишіть політику державним діячам, і не вплітайте політику в усе підряд».
Горуна не усвідомлює або навмисне не каже, що освіта, де вчать, хто герой, а хто ворог, де дають дітям правильні книжки і допомагають опановувати рідну мову, є політикою! І інженерія, яка творить зброю для захисту, і мистецтво, яке надихає солдатів на фронті, і навіть медицина, що бореться, зокрема, з вірусами!
І це дивно. Бо поки одні гинули на фронті, спортсмен Горуна у 2015 та 2016 роках проводив виїзні семінари в Російській Федерації, зокрема в Москві та Новосибірську. Це не завадило йому 2020 року обратися депутатом Львівської ради від партії «Самопоміч».
Ці три приклади: патріотизм Беленюка, помилка Магучіх і заява Горуни, яку навіть охарактеризувати непросто, демонструють ситуацію в нашому суспільстві. Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, інші дружитимуть з агресором, треті на словах засуджуватимуть ворога, а діями — толеруватимуть. Особливо коли треті — влада.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, журналіст, народний депутат України (партія «Європейська Солідарність»)
Читайте також: В лісі під Озером волинянка вполювали 64 «білих».
