І бутони гвоздичного дерева, і насіння кмину широко застосовуються в кулінарії.
Творимо гармонію смаку: господиням на замітку
У світі є чимало різних прянощів, які ми залюбки використовуємо, аромат яких любимо змалку, і таких, про які чули лиш краєм вуха або й взагалі нічого не знаємо. Рубрика «Енциклопедія спецій» розповість про їхні властивості, походження та вдале поєднання з різними продуктами. Тож, готуючи вишукані домашні страви, зможете гармонійно доповнювати їх запашними та корисними спеціями і прянощами
Гвоздика згодиться і в десертах, I в маринадах
Батьківщиною цього вічнозеленого дерева є Молуккські острови (також відомі як Острови прянощів — індонезійська група островів між Сулавесі та Новою Гвінеєю. — Ред.). Нині найбільші плантації гвоздики — на Мадагаскарі, Маврикії, Занзібарі та в Індонезії. У Європу вона потрапила в ХІ столітті, вважалася дуже дорогою та дефіцитною, мала величезний попит на ринку.
У кулінарії використовуються нерозквітлі висушені бутони гвоздичного дерева. Цікаво, що воно вперше плодоносить тільки у 20літньому віці, а бутони слід збирати великі, але ще не розпущені.
Кмин добре доповнює жирні страви з м’яса, особливо свинини та баранини, рибні наїдки, салати та випічку.
Гвоздика має сильний аромат та своєрідний пекучий смак, здатна перебивати неприємні запахи, приміром часнику, а також добре ароматизувати фрукти. Застосовують ці спеції у десертах, солодких пиріжках, напоях, м’ясних стравах, бульйонах, різних підливках та маринадах для риби. Однак у їх використанні потрібно знати міру. Також важливо вибрати якісну гвоздику, яка містить цінні ефірні олії. Подрібнена дуже швидко втрачає аромат та ефірні олії, а відтак і цінність.
Кмин – традиційний компонент української кухні
Ця пряність – одна з найдавніших, батьківщиною якої вважається Європа. Дворічна трав’яниста рослина роду кмин родини окружкові, або парасолькові, має близько 25 видів. Росте на всіх континентах і є популярною спецією. Здавна відомий кмин і в Україні. Поширений у лісовій та лісостеповій зонах України, зрідка в Донецькому лісостепу та гірській частині Криму. Росте в розріджених лісах, на узліссях, лісових зрубах, луках, горбах, по краях доріг.
Має приємний аромат та гіркуватий, прянопекучий смак. Плоди кмину звичайного, багаті на ефірну олію, широко використовують (як цілі зерна, так і у меленому вигляді) у харчовій промисловості.
Читайте також: Цілющим медом причащає Спас
Кмин добре доповнює жирні страви з м’яса, особливо свинини та баранини, рибні наїдки, салати та випічку. Його також широко застосовують при консервуванні овочів, виготовленні сирів, напоїв та копчених ковбас.
Кмин також входить до складу різних сумішей спецій та застосовується у медичних цілях. Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишківнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів.
